Відповідно до яких вимог складається план тексту?

1) усі пункти плану повинні передавати логіку подій ;

2) пункти повинні спрямованні на розкриття головної думки .

читаючи щоденник   художниці марії башкирцевої,   намагаєшся уявити, що стало причиною духовних метаморфоз цієї молодої дівчини.

як вона могла з’явитися   в тій родині далеких від мистецтва людей, де начеб і не повинна була з’являтися.  

вона сама вибрала собі долю. у світських салонах франції, серед   розкоші чулася чужою. навіть шлюб соціально вигідний вважала самоприниженням.   її виховали честолюбною. тому майбутнє здавалося легко досяжним і простим. але так бути не могло.

за натурою вона була схожа на свого батька - категорична, амбітна. часом ненавиділа себе за це.

як далеко тепер її гавронці - полтавське село, що тулиться до лагідної річечки. невелике село, де людей чекає важка праця, гучні свята, росяні ранки, вечірні співи. вона тужить за ним і дивується: чому тоді, перебуваючи в гавронцях, не почувала, що вдома? твій дім там, де ти вперше побачив світ. вона ж так поспішала тоді поїхати звідти, мовби хтось гнав її в шию. здавалося, що справжнє життя – тільки тут, у парижі, а та забута богом глушина не для неї.

тепер вона мусить переконати матір повернутися в україну, хоч це   нелегко. кожна хвилина у неї підпорядкована роботі. останні два роки – ніяких захоплень, ніяких розваг. а їй же ще й немає двадцяти трьох. і не знали, як вирвати її з цієї виснажливої гонки, бачачи її втому. а марія нехтувала всіма засторогами, їй треба стати знаменитою художницею, а решта все не має ніякого значення. щоб досягнути   мети, марія згодна заплатити чим завгодно. марія не знає, що   дні її лічені.

марія часто хворіє.   та їй головне – написати цей пейзаж, довести собі, що щось усе-таки значить. лише тепер   збагнула, якою щасливою була в ті   дні дитинства й отроцтва, коли так поспішала жити й чекати приємних сюрпризів від завтрашнього дня.  

у неї немає сил сидіти, паморочиться голова. ляже на своє тверде й вузьке ліжко.   навмисне обрала таке.   хай інші маніжаться на пуховиках, їй же треба багато зробити.

ось один із останніх щоденникових записів художниці: «мені здається, що ніхто не любить усього так, як люблю я: мистецтво, книги, розваги, шум, тишу, сміх, сум, нудьгу, жарти, любов, усі пори року, всяку погоду, рівнини росії і гори довкруж неаполя… я все люблю до обожнення… я хотіла б усе бачити, все обійняти, злитися з усім і вмерти, якщо треба…».