Твір про випадок із життя класу з повчальним змістом

Улітку мене часто будив дріб дятла. я вставав, підходив до вікна і прислухався, звідкіля доноситься переривчастий дріб. побачити дятла було не так-то просто. біля нашого будинку багато різних дерев. тут і тополі, і клени, а просто напроти вікна моєї кімнати — стара береза. вона досить висока, з товстим стовбуром. дятел міг бути і на березі, а міг — і на сусіднім дереві. дятли в наших краях не дивина. особливо багато великих строкатих дятлів. у них міцний дзьоб, твердий хвіст, червонуваті груди. коли гуляєш парком або біля будинку і чуєш знайомий дріб, мимоволі зупиняєшся, піднімаєш голову і розглядаєш дерево. де там дятел? нарешті бачиш самого дятла. намагаєшся ближче підійти до дерева, щоб краше розглянути птаха. напевно, і дятел спостерігає за людиною, тому що він на якийсь час завмирає, припиняє свою звичну роботу, а потім, начебто дражнячи, зиґзаґом, дуже спритно переміщується стовбуром і гілками і миттєво зникає з очей. а потім дріб раптом лунає вже із сусіднього дерева. і коли він устиг перелетіти туди? а може, це інший дятел? із землі дятла розглянути важко. але того дятла, що будив мене ранками, мені так жодного разу побачити і не вдалося. але якось не дріб дятла, а страшний тріск дерева розбудив мене. усю ніч ішов дощ, хиталися під натиском сильного вітру крони дерев. підійшовши до вікна, я побачив, що нібито якийсь жорстокий велетень вивернув знайому березу з землі. я вийшов, щоб розглянути зламане дерево, і знайшов у його стовбурі велике дупло, а в ньому — гніздо. гніздо було порожнім. мене вразило, що дупло ніби хтось відполірував зсередини. може, це було гніздо того дятла, який будив мене ранками? я дбайливо вийняв його з дупла, щоб перенести на сусіднє дерево. виніс з будинку драбину і заліз на дерево, котре, як мені здавалося, облюбують майбутні пернаті мешканці берези. між товстих гілок поклав гніздо. з того часу мене перестав будити дятел, але я не втрачаю надії. одного разу вранці почую в себе в кімнаті знайомий дріб, вибіжу на вулицю і скажу: «привіт. я чекав тебе, дятле».

зараз я розкажу вам одну повість. в тихім океані, на острові жила маленька сім"я чайок. на цьому острові було чисте повітря. тому чайки жили тут дуже радісно!