Чому, пасати різних півкуль приносять в африку неоднакову погоду?

Дуже багато опадів буває на узбережжі гвінейської затоки, особливо на західних схилах гори камерун, де їх кількість досягає 10 000 мм на рік. це найвологіше місце в африці. вологу приносять вітри з атлантики, бо тут набагато нижчий тиск, ніж над океаном. в африці пустелі є не тільки у внутрішній частині материка, а й на узбережжях. ви вже знаєте, що основною причиною їх утворення є високий атмосферний тиск, а холодні течії атлантичного океану знижують температуру повітря на прибережній території і не сприяють утворенню опадів. теплі ж течії, навпаки, зумовлюють формування опадів. кліматичні пояси й типи клімату. оскільки екватор перетинає африку майже посередині, кліматичні пояси (окрім екваторіального) представлені на її території двічі: на північ і на південь від екватора (мал. 18). екваторіальний кліматичний пояс охоплює узбережжя гвінейської затоки й улоговину річки конго. його ще називають поясом «вічного літа». тут постійно висока температура повітря (+24 °с) і вологість. зранку стоїть сонячна погода. удень нагріте й насичене вологою повітря піднімається вгору. утворюються потужні дощові хмари. опівдні починається злива з грозою. на щастя, ці зливи тривають недовго й до вечора знову встановлюється сонячна погода. і так щодня, із року в рік. - назвіть холодні течії, які сприяють формуванню берегових пустель на різних узбережжях африки.  мал. 18. кліматичні пояси й області африки року випадає понад 2000 мм опадів. така погода зумовлена пануванням теплих і вологих екваторіальних повітряних мас. по обидва боки від екваторіального поясу, приблизно до 15-20° пн. та пд. ш., розташовані субекваторіальні пояси. тут року також тримається висока температура з незначним коливанням. у році буває два сезони — сухий узимку та вологий улітку. наприклад, у північній півкулі дощі йдуть тоді, коли сонце перебуває в зеніті над північним тропіком (улітку). за півроку випадає понад 1000 мм опадів. у цей час над південним тропіком — сухий сезон. через півроку із зміною положення сонця змінюються сезони: над південним тропіком — дощі, над північним — сухо. існування сухого й вологого сезонів пояснюється пануванням двох повітряних мас: узимку — сухих тропічних, улітку - вологих екваторіальних. чим ближче до тропіків, тим менша кількість опадів і тим більша тривалість сухого сезону. тропічні пояси в африці відпові тропічним широтам обох півкуль. протягом року тут панують сухі тропічні повітряні маси. літо дуже жарке, небо майже завжди безхмарне. повітря нагрівається до +30 +40 °с. уночі земна поверхня швидко охолоджується через відсутність хмар і температура повітря може знижуватися до +5 +10 °с (тобто тут велика добова амплітуда коливання температур). удень важко дихати розпеченим сухим повітрям, тож усе живе навколо ніби завмирає. північний тропічний пояс значно сухіший, ніж південний пояс, через його більшу протяжність із заходу на схід і сусідство з євразією. у межах тропічного кліматичного поясу виокремлюють кліматичні області. на півночі й південному заході материка клімат пустельний континентальний, тобто дуже посушливий, зі значною річною амплітудою коливання температури повітря. на вузькій смузі узбережжя, до драконових гір на південному сході, формується тропічний вологий (морський) клімат. через вплив південно-східного пасату дощі тут ідуть рівномірно протягом року, а річне коливання температури повітря пом’якшується океаном. крайні південь і північ африки знаходяться в субтропічних кліматичних поясах. улітку під час панування тропічних повітряних мас тут стоїть жарка й суха погода. повітря прогрівається до + +28 °с. узимку з надходженням помірних повітряних мас температура знижується до +8 +12 °с й починаються дощі (350-500 мм на рік). такий тип клімату називають середземноморським. він характерний для північної частини африки та крайнього південного заходу. на південному сході материка в субтропіках існує кліматична область з рівномірним зволоженням (морська). рівномірне зволоження протягом року зумовлене впливом на цю територію південно-східного пасату.

Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери. Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір’ях, у річкових долинах і на вододілах. Різна ця взаємодія і в полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому в межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини – природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і зовнішнього вигляду, історичного розвитку і сучасних природних процесів. Основними чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін, вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.