Граматични ознаки дієприкметника рясно вкриi краплистою росою. озерце сховане в заростях лози

дієприкме́тник  (рос.  причастие,  .  participle) — форма  дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання  який? яка? яке? які? дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). наприклад:   активу́ючий, зелені́ючий, за́мкнений, напи́саний, наро́джений, пожо́вклий, посиві́лий.

дієприкметник поєднує в собі деякі  граматичні  ознаки як дієслова, так і  прикметника, що відбито й в назві:   дієприкметник  буквально означає  прикметник, що діє, перебуває в дії. із дієслівних рис йому властиві такі: категорія часу  (теперішній  —  діючий,  сивіючий;   минулий  —  замерзлий,  посивілий),  категорія виду  й стану (доконаний  —  прочитаний;   недоконаний  —  народжуваний). вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. порівняйте:   запланувати  —  запланований  (доконаний вид),  планувати  —  планований  (недоконаний вид). як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за , числами та  відмінками. наприклад, дієприкметник  написаний  в однині матиме таку ж саму парадигму, що й прикметник твердої групи  зелений.