Твір-мініатюра "народні вірування в і тополя " (10 речень ) , нужно !

Улітературній спадщині т. шевченка чимало прекрасних поетичних творів. а творчість свою молодий поет починав із , використавши в них багатющий матеріал з усної народної творчості.  уже в перше видання «кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих його «тополя». вона побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. тут розповідається про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. милий її пішов та, мабуть, і загинув. а серденько б'ється.

мати ж дівчини наполягала на одруженні її зі старим багатим нелюбим чоловіком. і дівчина звертається по до ворожки й дістає зілля, яке перетворює її на тополю. тополею стала. все це, звичайно, фантастичне. тут у і відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину. фантастичними у і є також розмова дівчини з тополею, чудотворне зілля. але, крім фантастичного, ми можемо побачити у і й реальне. молодий поет уже в ранній своїй творчості виявив високу художню майстерність. наприклад, тонке змалювання автором картин природи, що тісно пов'язане з життям героїні. з великою художньою силою вдалося шевченкові передати красу вірності, невмирущості справжнього кохання, світлі й благородні людські почуття. досить правдиво, реалістично змальовує автор твору образ матері, яка хоче видати доньку заміж за нелюба. у і яскраво звучить протест проти одруження зі старим та багатим. ми, люди xxi століття, звичайно, не віримо у такі фантастичні перетворення, але, читаючи великого шевченка, знову й знову переконуємося, як зумів поет тонко й точно передати красу людських почуттів, не можемо не милуватися чудовою природою, зображеною у творі, не відчути її звукові образи, які ми відчуваємо як живі, існуючі. ніби жива постає перед нами струнка висока тополя, яка шепоче зеленим листям і розповідає про сумну свою долю, викликаючи глибоке співчуття. недарма шевченка давно вже ввійшли в скарбницю народної поезії. і в цьому — найбільше визнання їх автора.

Головні герої: скрудж, його сестра фен та племінник, привид марлей, духи головний герой «різдвяна пісня в прозі» — власник торгового союзу «скрудж і марлей» скрудж. це була дуже скупа і жорстока людина. «через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». люди боялися і не любили його. скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. увечері перед різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. а вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона марлей, про який він давно забув. привид марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. і пообіцяв, що скрудж вночі зустрінеться з духом минулого, духом настоящого і духом майбутнього різдва. подорож скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє йому багато чого зрозуміти. це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри фен. дух минулого різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла — можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть приховати. дух нинішнього різдва — життєрадісний, сильний, веселий. з усіх трьох духів він — найенергійніший і найприємніший. можливо, тому, що це різдво — його, і скрудж може змінитися на краще саме нині. дух майбутнього різдва — найпохмуріша постать, невизначена, мовчазна. він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показати скруджу не зможе. смерть, зрада, радість людей через його загибель — все це вражає і разом з тим зцілює душу героя.  я надеюсь ето то?