Напишіть твір-роздум на тему: "лиш боротись-значить жить" (за твором і.франка "захар беркут")

Лірика франка - це своєрідний прекрасний світ, що відбивав його інтимні переживання, але вона є також і зброєю у боротьбі проти ворогів українського народу.громадянська поезія митця - це застигла стихія, буря, вир життя того часу. читаючи збірки «з вершин і низин», «мій ізмарагд», «з днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця стихія оживає, підхоплює і заносить нас у саме вогнище подій минулого століття.ліричний герой цих збірок займає активну, життєствердну позицію, він оптиміст: я буду жити, бо я хочу жити!   не щадячи ні трудів, ані «я буду »)це народний герой, його коріння з казок і легенд, з мрій українського народу. за народними уявленнями, силу, стійкість, непереможність людині дає її рідна земля. так само вважає і поет: земле, моя всеплодющая мати,  сили, що в твоїй живе глибині,  краплю, щоб в бою сильніше стояти,  дай і мені! («земле, моя всеплодющая мати»)але франків «вічний-революціонер» не загрубів у боротьбі з труднощами, в нього не зникло почуття прекрасного:   не забудь, не забудь  юних днів, днів «не забудь»)для івана франка життя має бути сповненим високого змісту, він відкидає пасивність, збайдужіння до всього: «не дай заснуть в постелі не дай живому в домовину » проголошення саме такої життєвої позиції знайдемо у творчості багатьох українських митців.не дай спати ходячому,  серцем замирати  і гнилою колодою  по світу валятись,-писав тарас шевченко у вірші «минають дні, минають ночі». схожі рядки знаходимо й у павла грабовського: уперед, хто не хоче конати,  статись трупом гнилим живучи! («уперед»)згодом ствердження такої думки з'явиться у палких словах василя симоненка: я хочу буть несамовитим,  я хочу в полум'ї згоріть,  щоб не жаліти за прожитим,  димком на світлі не чадіть! («я хочу буть несамовитим»)справді, ліричний герой івана франка відчуває, що в нього «кров кипить і нутро все в огні, - вколо ж мур і неволя бліда! » він чує в собі величезну, могутню силу: против рожна перти,  против хвиль плисти,  сміло аж до смерті  хрест важкий нести.(«semper idem»)він бачить, що його народ, мов раб покірний, змирившись з недолею, догоджає кату. іван франко спонукає свого героя розбудити цю приховану силу - ось його головне завдання:   словом сильним, мов трубою,  міліони зве з «гімн»)образ духа сміливо несе між «народ похилий вольності слова! » його мета - не лише збудити, розбурхати, а й порадити, навчити: щастя не ждімо,  щастя не де, а в нас! (« кожевникові»)  учись, щоб був ти сильним мужем,  як засвітає день новий! («гринь турчин»)та найбільше мені імпонують завзяття й відвага, якими наділив свого героя поет: «я не боюся хмари, зливи! що мені вітер той » («анні п.»).вражають франкова вірність, відданість своєму народові. синівську любов до нього ми знаходимо і в тих словах, де сарказм, із яким говорить ліричний герой, загострює наш біль і муку: народе мій, замучений, розбитий,мов паралітик той на роздорожжу,людським презирством, ніби струпом, вкритий! («мойсей»)та не змирилось із цим вироком серце франкового героя: та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колііричний герой громадянської лірики івана франка - це безмежна енергія, що, втілившись у віршах, віддає себе народові для подальшого його поступу. наче заповіт наступним поколінням, звучать слова поезії івана франка: «лиш боротись значить »

Відповідь: Варіант В