Написати характеристику від імені засновника "руської трійці"

породжене в добу романтизму, воно мало виразний слов'янофільський і будительсько-демократичний характер. учасники його вживали прибрані слов'янські імена (шашкевич  — руслан, вагилевич  — далібор, головацький  — ярослав, його брат іван  — богдан, ількевич  — мирослав і  т.  його девізом були слова, що їх шашкевич вписав до спільного альбому: «світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде».

члени «руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. цікаву подорож галичиною та буковиною здійснив я.  головацький. закарпаттям подорожував і.  вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. за це його заарештували і заборонили з'являтися на закарпатті.

навколо «руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. деякі її члени (м.  ількевич, м.  кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. збираючи усну народну творчість, вивчаючи історію рідного народу, твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що русини  галичини,  буковини  йзакарпаття  є частиною українського народу, який має свою історію, мову та культуру.

діяльність «руської трійці», викликана як соціально-національним поневоленням українців в  австрійській імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів, переступила межі вузького культурництва. особливу пошану членів літературного угрупування мала поема  «енеїда»  і. котляревського, фольклорні збірки  м. максимовича  й  і. срезневського, граматика  о. павловського, а також твори  харківських романтиків.

захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових слов'янських діячів, «трійчани» першу рукописну збірку поезії  «син русі»(1833).

у 1834  р. «руська трійця» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.

істотною заслугою «руської трійці» було видання альманаху  «русалка дністровая»  (будин (зараз  будапешт, 1837  що, замість  язичія, впровадила в галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. вступне слово м.  шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «русалка дністровая», споріднює її з колларовою поемою «slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «руської трійці». вплив на постання «руської трійці» мав і чеський славіст ян ковбек.

«русалку дністровую» австрійський уряд заборонив. лише 200 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

гурток «руська трійця» припинив свою діяльність 1843  р. після смерті м.  шашкевича.

адміністративно-територіальний устрій

щоб скористатися багатствами україни і насамперед її людськими ресурсами, назавжди приєднати українські території до складу російської імперії, необхідно було замкнути українців у міцні лещата російського адміністративно-територіального устрою. із цією метою на зламі xviii-xix ст. підросійську україну було поділено на 9 губерній.

адміністрування, тобто іння в них здійснювалося за імперськими зразками. колишні козацькі полки слобожанщини було перетворено на слобідсько-українську губернію. на території колишньої гетьманщини створено чернігівську та полтавську губернії. правобережжя поділено на волинську, київську та подільську губернії. південні землі включено до складу імперії як катеринославську (колишні землі запорозьких козаків), херсонську (землі османської імперії від гирла  дніпра  до гирла дністра) і таврійську губернії (землі колишнього кримського ханства). з невеликими змінами даний адміністративно-територіальний поділ зберігався до часів української революції 1917-1921 pp.

історичний факт. імперський уряд не враховував ію розселення українського народу. значна частина земель, заселених переважно українцями, була по-живому відрізана від українських губерній і приєднана до сусідніх із україною російських. так, поза межами 9 українських губерній залишилися великі райони кубані, війська донського, воронезької, курської, гродненської, могильовської губерній і частина бессарабії та холмщина.

іння губерніями здійснювали генерал-губернатори, призначені царем. вони зосереджували у своїх руках усю повноту адміністративної влади й вирішували питання громадського життя. водночас пильно наглядали за загальним станом справ і політичними настроями в українських губерніях, уважно стежили за зовнішньополітичною ситуацією.

на початку xix ст. було створене малоросійське генерал-губернаторство, до складу якого ввійшли дві лівобережні губернії. після завершення російсько-турецької  війни  південні губернії та бессарабська область увійшли до складу новоросійсько-бессарабського генерал-губернаторства.

у 1830-1831 pp. правобережні губернії стали складовими київського генерал-губернаторства. генерал-губернатори мали майже необмежену владу й насамперед займалися військовими справами та попереджали будь-які прояви опозиційності, стежачи за «состоянием умов», як формулювалося в царській інструкції.

губернії складалися з повітів, іння в яких здійснювали царські справники. повіти поділялися на стани, очолювані поліцейськими приставами. у містах замість магістратів, що керувалися магдебурзьким правом самоврядування, було запроваджено міські думи, які працювали за російськими законами. у 1835 р. позбавлене магдебурзького права останнє самоврядне місто україни — київ.

історичний факт. у всіх ланках губернської адміністрації процвітали казнокрадство й хабарництво. коли микола і захотів дізнатися, хто з його губернаторів не бере хабарів, то в україні таким виявився лише київський губернатор іван фундуклей. «не бере, бо дуже багатий» — так пояснив цар його поведінку.