Що спільне та різне між гераклом та ахілом

  порівняльна характеристика образів ахілла та гектора твір розміщено в  твір з літератури 6 клас  від tvir в вторник 23 ноября перш ніж ми почнемо осмислювати кульмінаційний епізод поеми «іліада» — «двобій ахілла і гектора», простежимо за повним текстом, що передувало поєдинку, як готувались до нього герої. почнемо з гектора. гектор людяний. він ні разу косо не глянув на єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. і до брата свого паріса, винуватця троянської війни, він не відчуває ненависті. він досадує на недолугість та зніженість паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. але варто парісові визнати його, гектора, правоту й просити пробачення, як гнів гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити парісу. він люблячий чоловік і батько. таким є гектор. і ось настав його останній час. охоплені панікою троянці тікають у місто, поспіхом закривши ворота, вони забувають про гектора. він один залишається за стінами міста, один перед величезним скупченням ворогів. здригнулося серце гектора, і злякався він на мить ахіллеса! те, що гектор спочатку тікає від могутнього ахілла, аж ніяк не свідчить про його боягузтво, просто на олімпі ще остаточно не вирішена доля героїв. ще не настав час їм боротися. за бігом героїв спостерігають зі стін обложеного міста усі троянці, серед яких ми бачимо пріама, гекторового батька, що вмивається гіркими слізьми, й усі боги дивились на них. добросердий зевс співчуває гекторові й уже був готовий визволити його з біди, але втручається афіна й нагадує володареві олімпу, що здавна доля накреслила людям «печальну смерть». і зевс прискорює криваву розв’язку… як життя людей, так і вчинки богів, за уявою стародавніх греків, знаходились в руках долі. і зевс не може їй опиратись, він також виконує те, що йому визначено долею — вирішувати питання життя і смерті людей, жереб на терези. у словах гектора немає зневаги, зверхності. він звертається як рівний до рівного. ахіллес же виявляє повну зневагу до «гекторе клятий», «як між вовками й ягнятами згоди ніколи не буде»(з ким себе асоціює ахі гнів і «сум мій по друзях моїх, повбиваних лютим тобою! » рухають ахіллом (хіба він сам менш лютий, ніж гектор? ) як епічний автор, гомер намагається не висловлювати відкрито ні співчуття, ні давати оцінку діям і словам героїв, він все пов’язує із волею богів. але нехай уже не без броні, не без слави загину, діло зробивши велике, щоб знали про нього й потомки! » для гектора — «там лиш, де кості ключиці поєднують шию з плечима, горло біліло, найшвидше душі там сягає загибель… «для ахілла єдиним його вразливим місцем була п’ята.) чи знав гектор про слабке місце ахілла? чому тоді він не скористався цим знанням? визначеною була в цьому поєдинку саме смерть гектора, і він, це розуміючи, все одно зустрічає свій останній час лицем до свого . можливо, тому, що поєдинок ахілла з гектором виглядав би жахливим убивством, оскільки перед ним троянець поставав абсолютно незахищеним, беззбройним, вразливим. гадаємо, що головна провина ахілла полягає у втраті почуття міри. у давніх греків існувала одна із найважливіших заповідей і життя, і мистецтва — почуття міри. будьяке перебільшення, будьякий вихід за межі міри обертається бідою ахілл постійно порушує кордони. він надміру любить надміру ненавидить, надміру гнівається, ображається, здійснює помсту. вірогідно, у цьому й полягає його трагічна провина. він нетерпеливий, дражливий, нестримний у своєму роздратуванні. навіть найближчий до нього патрокл побоювався запальності ахілла та його гнівливості. і гектор, і ахілл — кращі з кращих серед учасників троянської війни обидва сильні, мужні, витривалі, істинні воїни, прекрасно володіють всіма тогочасної зброї. не випадково гомер по черзі називає їх «богорівними» проте головною відмінністю є надзвичайна людяність порядність гектора та надмірна гнівливість і жорстокість ахілла.

родная земля-это самое дорогое, что есть у человека. в известном фильме «офицеры», один из героев – командир погранотряда, борющегося с басмачами, произносит фразу, ставшую легендарной: «есть такая профессия – защищать родину». и в самом деле, ведь солдат – это не просто человек с автоматом, а офицер – не просто человек, которому подчинены солдаты. чтобы стать солдатом, тем более офицером, нужно учиться, овладевать знаниями. но чтобы овладеть знаниями, нужно желание.  во все времена военная служба была делом чести, школой мужества и самоотверженности, а к профессии военного всегда относились с особым почетом и уважением. “военная выправка”, “офицерская честь”, “солдатская доблесть” – это далеко не полный список того, что привлекает молодых людей при выборе данной профессии. однако она не каждому по силам. для этой профессии важны целеустремленность, стойкость духа, умение бороться со всеми трудностями, так как профессия не из легких.