Складіть діалог в шкільній їдальні для 5 класу

Саманта: энди! кристофер: ,тед! саманта: тебе нравится как кормят в нашей школьной столовой? .кристофер: да,там вкусно кормят.саманта: ух ты! мне тоже нравится. особенно я люблю запеканку она просто супер! а что любишь ты? кристофер: я всё люблю. и каждый день деньги на обеды чтобы попробовать этот незабываемый вкус.саманта: а может сходим? у нас как раз переменакристофер: давай.переведи на украинский

  приємного апетиту. -  привіт! дякую. а ти чого нічого собі не купив? - я не голодний.  - а ось і дзвоник. - так. я на урок, ще побачимось. - добре.

Кожна людина несе відповідальність навіть за ті вчинки, які вона не зробила. бо якщо вона – частина суспільства, то відповідальність падає також і на неї. від цього нікуди не дітись. хоча це й деякою мірою не зовсім справедливо, однак без цього неможливо досягнути поставлених цілей, вивести спільноту на вищий рівень моральності. ми звикли жити погано і не можемо повірити в те, що наше життя якось можна покращити. нам не вистачає віри, що ми самі маємо владу над нашею долею. то про яку тоді відповідальність можна говорити? ! , що кожен відповідає сам за себе, нам живеться легше. але насправді це не так. кожен відповідає за вчинки, ідеї, принципи суспільства, у якому він живе. з цим можна не погоджуватись, в це можна не вірити, але такі наша невіра ще більш підтверджують мою теорію. людина найбільше боїться трьох речей: старості, смерті і відповідальності. та якщо із першими двома фобіями не можна боротися, то із боязнею відповідальності можна і треба вести боротьбу. інакше така наша безхребетність може призвести до втрати особистості, чого нам усім дуже не хотілося б. працюймо над собою і не забуваймо про те, що ми - лише тінь того, ким ми маємо бути.