Будь ласка іть казка про свято осені

давно це було, у краї щасливім та квітучім. ніколи не було там холодно, ніхто не сумував і не журився. правив цим краєм цар, що мав одну доньку — царівну осінь. росла вона стрункою та гарною: мала коси, як золото, очі — як синє небо. коли виповнилося їй вісімнадцять років, посватався до неї славний лицар вересень.

погодилась осінь, бо припав їй до серця цей юнак. лише висловила бажання, щоб приніс він весільний подарунок — перли заморські. вирушив лицар у путь-дорогу, а царівна взялась до роботи — гаптувати вбрання весільне. була вона вмілою та спритною — і за якийсь тиждень вигаптувала і фату, і сукню. одного дня сиділа вона біля вікна світлиці. раптом бачить: вершник скаче до палацу. то був чаклун жовтень. під’їхав, гарцюючи, до вікна й вітається:

— здрастуй, царівно осінь! почув я про твою красу незрівнянну, і от я біля твоїх ніг. прошу тебе, будь моєю дружиною! привіз я весільні подарунки: парчу золоту і корали багряні.

промовляє жовтень, а водночас чарує, чарує — та й зачарував царівну осінь. забула вона свого нареченого і дала згоду бути жовтневі за дружину. вже й день весілля з ним призначила.от і настав цей день. з усіх усюд з’їхалися гості. лине музика, пісні величальні. веселяться гості, п’ють мед-вино за здоров’я молодих, танцюють, співають. саме в цей час вересень повернувся з весільним дарунком. зупинив коня й питає в людей:

— що це святкують?

— наша царівна осінь за жовтня заміж іде!

побачила царівна осінь, що небо затягло хмарами, визирнула у вікно — а там у траві перли розсипані. вмить згадала вона про нареченого свого і зрозуміла, що була зачарованою. у гніві кинулась до жовтня:

— геть звідси, підступний! хотів ти мене обдурити, так знай: не потрібен мені ні ти, ні твої подарунки!

зажурилася осінь, засумувала, але що ж робити? пішла вона до мудрого листопада за порадою, а той і каже:

— не зможеш ти повернути назавжди свого синьоокого ласкавого вересня, бо сильні чари має жовтень. проте позбався його подарунків, і тоді через рік прийде твій коханий. однак лише на місяць. а зараз заспокойся й спочинь.

так і зробила осінь. кинула шовки золоті, корали багряні, підхопив їх вітер та поніс. зачепились дарунки жовтня за гілки дерев — і стали ті золотисто-багряними, але сумною була їхня краса.багато води спливло з тих часів. бачили ви, як щороку, наприкінці вересня, вкривається земля сріблястою памороззю? то вересень дарунки свої осені приніс. потім знову чаклує жовтень: золото і корали — свої принади — по деревах розкидає. плаче, тужить осінь за своїм втраченим нареченим, і втішає її мудрий сивий листопад.

Объяснение Біля, від, в (у), до, за,

З’за >коло, над, край, поряд, попід, уз-

довж (близько 130 прийменників):

відпочиваючи біля озера, приїхати

До міста, виглядат и з-за дерева,

Небо над нами, бути поряд з ма-

тір’ю, ростуть уздовж дороги;

Часові. Н а, по, за, до, з, після, пе-

через, упродовж , слідом, за, під

а° (близько 40 прийм енників):

Не заснути до ран ку, після дворіч-

н°і перерви, через кілька тижнів.

протягом навчання в школі, під

час екзаменаційної сесії.