Твiр-мiнiатюра "коли б я став чарiвником"

один раз на літніх канікулах ми із хлопцями поїхали в аквапарк. кінець червня був таким пекучим, що ми навіть із води не вилизали. мій приятель арсеній пішов уздовж берега по воді. раптом він закричав:

- швидко сюди!

коли ми підбігли, арсеній тримав у руках щеняти коричневого кольору із чорними плямами на спинці й передніх лабетах. незважаючи на жару, щеня тремтів

- ти де його знайшов? – запитав ігор

- заплутався у вербових хащах. чую – хтось скиглить. я туди – а там щеня

- що будеш робити із дворнягою? – запитав я

- тобі ві, – не коливаючись, відповів хлопчик. може, він , але не погодився

коли я вернувся додому, мама категорично відмовилася залишати щеня . а він був таким смішним! здавалося, він розумів, що вирішується його життя. навіть перестав скиглити. підповз до маминих ніг і влігся, поклавши на лапки мордочку. може, тим самим він показував мамі, що й турбот з ним буде небагато. його карі вічка дивилися тривожно. він хвостиком, але мама залишалася невблаганної

тоді ми із хлопцями вирішили спорудити для нього будку. в арсенія батьки недавно купили новий телевізор і ящик ще не викинули. цю величезну коробку із твердого картону ми перетворили в хатку для щеняти. поставили її в безлюдному куточку двору й вирішили по черзі доглядати за врятованим щеням

- от якби стати чарівником! – мрійливо сказав арсеній

- те й що, – запитав я, – ти б всіх щенят пособирал у місті, так?

- майже вгадав. я б створив для них притулок. і не тільки для собак, а й для беззахисних котів

- а якщо серйозно, що будемо робити з ним узимку?

- до зими це буде міцний собака, – нагадав арсеній

- але не залишати ж бідолашне щеня на вулиці? я ще смамой.

до речі, щеняти ми назвали орешком.

диеслово-это действия предметов