Пояснити лексичне значення слова біль

Біль   1, болю,  чол.   відчуття фізичного страждання.  біль без язика, але каже, де болить  (українські народні прислів'я та приказки, 1955, 145) ;   він аж застогнав від болю  (марко вовчок, i, 1955, 445) ;   що то за біль голови у вас, чи це біль не нервового, характеру?   (михайло коцюбинський, iii, 1956, 399) ;   прокинувся арсен черкашин з тупим болем у голові, з гірким тягарем у серці  (любомир дмитерко, розлука, 1957, 5);   *  у  порівняннях.  самота, як біль зубів, почина ссать йому серце  (михайло коцюбинський, ii, 1955, 330) ;   //   відчуття прикрості, образи, смутку.  буденне життя з його болем та горем, з його радощами та утратами краще і докладніше укладається під прозою  (панас мирний, v, 1955, 377) ;   з болем у серці згадав силантьев, що техгурток.. працює кволо  (олесь донченко, ii, 1956, 117) .

У відповіді Г звертання стоїть у кінці речення.