Твір роздум мій герой устим кармелюк. на півтори сторінки.

Укожного народу є свої гамлети, донкіхоти й робінгуди, і в нас також є свої — олекса довбуш, іван ґонта, максим залізняк, роман шухевич і тисячі інших. всі вони виступили проти ворога і гідно боронили свій народ. під час побоїв і болісних катувань ще один народний месник, устим кармелюк, казав, що краще вмерти героєм, ніж животіти кріпаком.народився устим якимович кармалюк 10 березня 1787 року в подільському селі головчинці літинського повіту подільської губернії (зараз — село кармалюкове жмеринського району вінницької області) в бідній селянській сім’ї. родина майбутнього отамана перебувала в кріпацтві у місцевого поміщика андрія-йосифа пігловського. змалку устим бачив панську сваволю та зневажливе ставлення до підневільних людей. тому він ненавидів поневолювачів і мріяв, коли сам стане дорослим, то виступить в боротьбі за справедливість. працюючи двірником у поміщицькому дворі, хлопець здобув свою першу освіту, що стало в нагоді в майбутньому. з молодих років устим відзначався не лише талантом, але і прекрасною вродою. його пани навіть намагалися приманити на свій бік. але юнак був не тільки одним тілом зрощений із поневоленим населенням, але й одною ідеєю на смерть і життя споріднений. це доводив кармелюк багато разів. 1811-го за непокірний характер його вперше заарештували в панській економії, однак молодику вдалося втекти й уникнути покарання. 1812-го його забрали на 25 років у рекрути до московської армії. але 1813-го разом із своїм побратимом данилом хроном устим утікає з iv уланського полку, що дислокувався в кам’янці-подільському і повертається на рідні терени, щоб почати повстанський рух проти поневолювачів простого народу зі зброєю в руках. повернувшись у свої околиці, кармелюк став організовувати місцевих хлопців до повстання проти поміщиків пігловських. скоро зібрав загін, який забирав панське майно і роздавав його бідним селянам. загін месника не тільки забирав майно в поміщиків-чужинців, але й деяких своїх запроданців, що окупантам гнобити своїх братів. зокрема кармелюк здійснює напади на сільських багатіїв федора шевчука та івана сала в с. дубовому й інших, хто гнобив простий народ. про його діяльність стало відомо і за ним почали стежити військові загони влади. незабаром кармалюка спіймали і московський каральний загін і засудив месника до 500 ударів шпіцрутенами, після чого устима відправили до кримського штрафного батальйону. на шляху до криму кармелюк утік з-під варти, повернувся додому і знову продовжив боротьбу.повстанські загони систематично поповнювали селянська молодь і втікачі з царської армії. вони все більше загрожували пануючій системі. 1814-го повстанський рух дуже швидко розгортається по всьому поділлі. у містах і містечках спалахують селянські бунти, нищаться панські маєтки, корчми. стривожена колоніальна адміністрація шукає порятунку від повстанців. захоплені у поміщиків гроші та майно кармалюк роздає збіднілим селянам. проти нього виставили кілька каральних загонів, яким вдається схопити отамана й ув’язнити в літинську тюрму. але з цієї тюрми кармелюк утікає. вийшовши на волю, відважний ватажок, маючи підтримку в народі, продовжує визвольні змагання та є бідним. 1817 року московські жандарми вчергове схопили кармалюка, й ув’язнили його в кам’янець-подільській в’язниці. там військовий суд засудив героя до страти, але в останню мить подільський військовий губернатор бахметьєв замінив кару 25 ударами батогом, тавруванням розпеченим залізом, і засланням на десять років у сибір. та невтомний і мужній отаман 1818-го втікає з в’ятської етапної в’язниці й повертається на поділля. тут він став діяти ще оперативніше, маневруючи між облавами окупаційних військ. популярність кармалюка зростає, до нього приєднуються все нові і нові бійці, селяни йому у всьому і переховують від різних загроз. у цей час родину кармалюка, його дружину марію та дітей пі репресіям і гонінням. у кармалюка було четверо синів та одна донька. устим дуже рідко зустрічався зі сім’єю. він весь час був зайнятий 

Іт який планетний босе ,а чогось радіє