Терміново треба текст художній або з літ-ри з прислівниками не менше 200 слів!

ідея - не моя : ) зате про настю : )

казка про водяного і прислівники

  настя прийшла додому сердита і злісно кинула в куток свій портфель, так що той трохи не попав у кота, який тихо спав на килимі.«ну то й що, що я не вивчила того вірша про прислівник», - думала настя. «мені зараз не до того! краще піду погуляю» вона бігом вискочила на двір і ледве не вскочила у миску з холодною водою, яку бабуся приготувала для прання.    - обережно, настя! ти далеко? – гучно гукнула бабуся.    - на річку, - відповіла дівчина на бігу.    настя швидко бігла, вітер куйовдив її волосся, і незабаром настя зовсім забула, що на завтра вона повинна буде розповідати вірш напам’ять, бо вчора вчителька знову нагадала насті про нього. річка була вже близенько, але дівчина скоро втомилась і пішла пішки. вона рішуче розсувала листя очерету і незабаром опинилась на містку, з якого завжди закидали вудки і . настя швиденько скинула кросівки і опустила ноги у воду. ногам було трохи прохолодно, але сонце лагідно зігрівало все навколо і настя  навіть подумала: «може поплавати? » але раптом, трохи лівіше, вона побачила якісь кола на воді, і навіть трохи злякався. придивилась краще - аж бачить, що там на дні, у воді, прямо під її ногами відбувається щось дивне.кого побачила настя у воді, вона зразу не зрозуміла. чи то був якийсь водяний володар чи підводний але звідусіль до нього почали спливатися водні мешканці. риби пливли швидко, равлики повільно повзли по пісковому дну, раки й раченятка пересувались рачки. ще було багато змій, п’явок та жаб. здавалось, що все водяне царство зібралось для чогось важливого.водяний володар почав свою промову:     - торік ми з вами збирались тут, щоб зробити таку ж важливу справу, яку ми будемо робити і зараз.    настя сиділа на своєму містку і боялась поворухнутись. вона уважно слухав, що казав водяний пан.    - так от, - продовжував той. – минулого літа ми ретельно зібрали все сміття, яке було в нашій річці. але сміття з’явилося знов. хто його кидає сюди? – обурливо висловлював річковій володар.    насті стало соромно, бо і вона разом із своїми друзями часто жбурляла у річку камінчики, папірчики, мотузки та інше сміття.    водяні мешканці почали турботливо збирати все, що було зайве в річці. вони старанно складали все в великі лантухи і кудись відносили. а річковий пан пильно слідкував за робітниками. коли все дбайливо зібрали, пан подякував усім і сказав, що тепер всі можуть пливти по своїх справах. а сам він несподівано виплив на поверхню і з’явився біля містка, де сиділа настя.    настя несміливо встала. вона озирнулась навкруги, нібито шукаючи чиєїсь чи підтримки.    - не бійся, - привітно посміхнувся водяний здоровань.    - чого мені боятися, - настя прямо дивився на річкового пана, який був поруч.    - це ти завжди кидаєш сміття в річку? це погано! – вже суворо сказав він.    - та - якось жалібно почала настя.    - більше не кидай!     - та не буду.    - а віршик вивчи, - здивував річковий володар.    дівчина не вірила своїм очам і вухам. «може це мені все здається? » вона міцно заплющила очі, а коли відкрила – нікого не було, лише на воді то тут, то там було видно маленькі та великі кола.    прийшовши додому, настя заходилась наполегливо вчити той віршик. дівчина повторювала його двічі, тричі, і ще багато разів. їй було складно та важко, але вона наперекір самій собі вивчила його дуже гарно. і зранку, ще не зовсім прокинувшись, настя спросоння розповіла собі того віршика і була дуже задоволена.

7а

8б

9 1.А 2.г 3.б 4д