Скласти розповіть про створення нового царства єгипту

Довга історія єгипту з її різноманітними, часом драматичними подіями завжди розгорталася навколо одного незмінного, непохитної центру - фараона. він обирався не людьми, а богами, які давали йому право і можливість говорити та діяти від їх імені. фараон - владика єгипту, посередник між небом і землею. за кожним фараоном ховається потаємна історія єгипту. сходження на трон нового царя ставало для єгипту початком нової ери, з нього починався новий відлік часу. основним завданням фараона було знищення зла і встановлення маат - справедливого порядку, керуючого світом людей і всього всесвіту. великі владики єгипту сходження на трон нового єгипетського царя ставало початком нової ери для «землі коханої», з нього починався новий відлік часу. кожне нове царювання - це повернення до того джерела, від якого все сталося. фараон стає владикою єгипту, посередником між богами і людьми. від божественних предків він отримує велику спадщину - землю єгипту, яку він повинен зберігати як найдорожчий скарб. мовчання колосів мемнона аменхотеп iii - фараон xviii династії правив єгиптом тридцять шість років (1402-1364 гг.до н. цей час став розквітом нового царства. за ці роки єгипет досягає вершини могутності і багатства. аменхотеп iii правил потужною і благополучною країною. насправді влада належала богу. цар лише виконував волю неба, був вмістилищем божественного ка. хатшепсут - жінка фараон ім'я хатшепсут не увійшло ні в один із стародавніх переліків правили єгиптом царів. її зображення з атрибутами царської влади і картуші з її іменами згодом знищувалися. існування жінки-фараона суперечило традиційним уявленням єгиптян, і вони хотіли приховати цей факт, щоб усунути прецедент. але неможливо знищити пам'ять про велику жінку, яка присвятила життя відродженню своєї країни.

Исто́рия ру́сской це́ркви — православной церкви на территории руси, в частности, княжества киевского, великого княжества московского, царства , а впоследствии российской империи, , а после распада последнего в 1991 году — государств, образовавшихся на его территории, на которую продолжает простирать свою исключительную церковную юрисдикцию московский патриархат. современная церковная и светская церкви в качестве начальной точки имеет обычно 988 год (подробнее см. в статье крещение руси); более традиционная церковная возводила церкви в пределах руси к апостольской эпохе[1]. первые сведения о существовании христианских общин в киеве относятся ко второй половине ix века. автокефальная церковная организация с центром в москве была основана в 1448 году, когда епископы самостоятельно, без участия константинопольского патриарха, избрали и поставили иону митрополитом и предстоятелем церкви. с 1589 года предстоятель поместной церкви — митрополит московский становится патриархом (см. статью патриарх московский и всея руси). , излагаемая в настоящей статье, есть современной православной церкви (московский патриархат); она до того или иного рубежа есть также иных религиозных объединений и течений, с точки зрения принятой в них , например старообрядческих, украинской православной церкви киевского патриархата, украинской автокефальной православной церкви и