Выписать 7 фрагментов стихотворений, указать наклонение глаголов

солнце греет (изъяв.н.) до седьмого пота,  и бушует (изъяв. одурев, овраг.  как у дюжей скотницы работа,  дело у весны кипит(изъяв.н.) в руках.  под ракитой, обвитой плющом.  от ненастья мы ищем(изъяв.н.) защиты.  наши плечи покрыты плащом.  вкруг тебя мои руки обвиты.  настежь все, конюшня и коровник.  голуби в снегу клюют(изъяв.н.) овес,  и всего живитель и виновник, --пахнет(изъяв.н.) свежим воздухом навоз.    они всегда и обо всем молчали(изъяв.н.) —  не дело о проблемах говорить.он волновался(изъяв.н.) — и она страдала(изъяв.но продолжали(изъяв. как и прежде жить.  выходи(повелит.н.) на люди полным жизни.  прошлый опыт смой(повелит .н.) заране с глаз.  смысла поиски теперь уже наивны,  понапрасну не дави(повелит.н.) на "газ".  помечтай (повелит.н.) о крике за спиною:   "эй, не ты ли обронил(изъяв.н.) мечту? "  отвечай(повелит. глаза наливши кровью:   "я с собой такого не ношу(изъяв.н.)"  разрезай(повелит.н.) ладони мнимой верой,  обжигайся(повелит.н.) ненавистью душ,  разбивай(повелит.н.) сердца и будь уверен(повелит.н.):   по щекам чужим польётся тушь.

Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці. 

    Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.

    У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.

   По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси. 

    Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.