Твір-роздум «чи підкорив місто степан радченко? » (еволюція характеру героя)

Бажання підкорити місто є характерним і цілком зрозумілим бажанням для великої кількості мешканців сіл. кожна людина прагне поліпшити своє життя, поставити собі певні завдання, домогтися їх і тим самим переконатися у власних силах і можливості досягати поставлених цілей. в якості прикладу можуть бути розглянуті жителі сіл, які хочуть переїхати у велике місто, яке здається їм місцем, де можна домогтися більшого успіху, реалізувати себе і показати, що ти чогось реально вартий. гарним прикладом такої ситуації може служити головний герой роману «місто» авторства підмогильного степан радченко. варто відзначити, що спочатку степан не розраховував залишатися в києві, куди він переїхав з рідного села, на дуже тривалий час. його первинною метою було отримати якісну київську освіту, щоб потім повернутися в рідне село і зробити щось таке, що покращить життя односельчан, за рахунок отриманого київського освіти. але, як тільки він перебрався в столицю, його тут же почали долати зовсім інші проблеми, а про свої початкові плани він ніби зовсім забув. київ його налякав, але потім, поступово, змінив. замість того щоб вчитися, степан кинув навчання і почав займатися тим, що йому – писати. крім того, для нього стають природними звичайні бажання киян, які криються у досягненні власних цілей будь-яким шляхом, чого б це людині не коштувало. цілком зрозуміло, що звикнувши до цього, степан перестав хотіти повернутися в рідне село і займатися тим, чим спочатку планував. втім, незважаючи на все це, щось сільське в характері залишалося йому властивим, а тому він так і не став повністю щасливою людиною. можна сказати, що степан радченко підкорив місто? відповідь на це питання неоднозначна. з одного боку, степан зміг домогтися реального життєвого успіху, став хорошим письменником, отримав певне визнання. з іншого боку, людина ніколи не може змінитися тотально і повністю. їй завжди залишається притаманне щось з минулого. крім того, більш високі початкові цілі степана він так і не зміг реалізувати. він не допоміг власним селу, не став йому дійсно корисним, він навіть не вивчився нормально. але ж саме з такими намірами він вирушав до києва. загалом, цілком можна припустити, що все сталося навпаки: саме київ підкорив степана, змішав йому всі плани, змінив його під себе. це можна з упевненістю підтвердити тим, що, незважаючи на всі свої успіхи, ніякого щастя степан радченко так і не досяг.

Київ – із початком стабільних морозів українські мисливці дедалі частіше виходять на полювання. між тим, великі копитні та хижі тварини в україні перебувають під загрозою знищення через браконьєрство та легальне віп-полювання, б’ють на сполох екологи. вони наполягають на законодавчій забороні полювання на вовків, лосів та рисей, і виступають за незалежну оцінку їхньої  чисельності. натомість мисливці вважають, що повне припинення полювання на великих тварин нашкодить екосистемі. напередодні нового року браконьєри застрелили всіх лосів, які мешкали у черкаській області. лісники, які об’їжджали свої угіддя у  чигиринському районі, побачили, двох чоловіків біля годівниці для лісових тварин та двох застрелених лосів на землі. браконьєри кинулися тікати, але невдовзі їх затримали працівники міліції поблизу чигирина.  як виявилося, вони вбили двох останніх самиць лося в області, одна з них була вагітна. тиждень тому інші браконьєри застрелили та вивезли останнього в регіоні самця лося. на частину лісових мешканців полювання скасоване силами громадськості подібне відбувається в усій україні, причому найбільше потерпають популяції великих тварин: олені, зубри, вовки, карпатські ведмеді та рисі, говорить голова київського еколого-культурного центру  володимир борейко.  на його думку, цих тварин  лишилося настільки мало, що їм завдає шкоди не лише браконьєрство, але й легальне полювання. «майже всі ці тварини внесені до червоної книги. але останніх років діяли відомчі інструкції, які дозволяли українцям та іноземцям віп-полювання на зубрів. ми домоглися скасування цих норм, але зубрів лишилося не більше 150 особин. у сусідній польщі, для порівняння – їх більше тисячі. на карпатського ведмедя не можна полювати, однак є факти, що його теж вбивають, а ведмежат – », – розповів еколог. українські екологічні організації об’єднали зусилля для збереження великих тварин в україні. зокрема, вони через суд та прокуратуру домоглися повної заборони полювання на зубрів та обмеження відстрілу вовків. однак запроваджувати ці зміни важко, оскільки чимало українських політиків полюбляють полювання, констатує володимир борейко.  він наводить дослідження польських та німецьких науковців на чолі із професором бернхардом гржимеком, які свідчать про те, що серед мисливців, які полюють на великих тварин, дуже високий відсоток людей із фізичними та психічними . «ті, хто полюють, зокрема, на хижих тварин, на імпотенцію. вбиваючи цю величезну, сильну тварину, вони неначе компенсують свої недоліки та недуги», – зауважує володимир борейко. вовкам та лосям нічого не загрожує – мінприроди  між тим, за офіційними даними мінприроди, популяції великих тварин в україні значно більші, аніж наводять незалежні екологи.  начальник відділу охорони тваринного світу мінприроди  володимир інець  визнає проблеми популяції зубрів та лосів в україні, однак наголошує, що вовкам знищення не загрожує. «полювання на лося заборонили, бо є намір внести його до червоної книги, – зауважив представник мінприроди. – щодо вовків – їхня популяція стабільна, нещодавно запроваджені обмеження щодо полювання: не можна стріляти у вагітних самиць, тощо. я спілкувався з багатьма фахівцями і можу сказати, що які б не були заяви деяких громадських організацій, попри те, що на вовка є полювання, йому нічого не загрожує». відстрілювати – корисно для екосистеми? мисливці ж наполягають на тому, що чисельність багатьох видів необхідно регулювати відстрілом. володимир ключковський, який полює на львівщині понад 20 років, погоджується із тим, що лосі та інші копитні потребують державного захисту. але й від вовків їх теж треба захищати.  «у нас вовків багато. маю знайомих у сусідній польщі, де вовк під охороною, – зазначає ключковський. – так вони кажуть, що за рік він з’їдає у прикордонних областях сотні оленів та козуль. всього має бути в міру, і полювання – теж». мисливець визнає, що чи не найбільшою проблемою для української фауни є віп-полювання. якщо звичайні мисливці не стріляють у рідкісні види, коли ті потрапляють у приціл, то можновладці на полюванні б’ють все, що бачать, каже мисливець. бернська конвенція, яку підписала україна, зобов’язує державу взяти під охорону, зокрема, вовка, карпатського ведмедя та лісову рись. однак чимало норм мисливського законодавства досі їй суперечить, а в лісових господарствах україни часто завищують кількість чотириногих мешканців, відзначають у всесвітньому фонді дикої природи.