По туксту толағ! 1. ертегірдегі саржан, айсұлу деген кімдер? 2. толағай қандай болып өтсе? 3. толағай әкесімен қандай барды? 4. саржан нені көрді? 5. жолбарыс не істеді? 6. әкесінің дауысын естіген не істеді? 7. жазғытұры не болады? 8. жазғытұры не болады? 9. шешесінен не туралы сұрады? 10. апасы не деп жауап берді? 11. толғай қайда келді? 12. толғай не істеді? нені таңдап алды? 13. толағай қандай тауды таңдап алды? 14. толағай тауды еліне қалай жеркізді? 15. орыс әдебиетінде осы ертегіге ұксас қандай әдеби ертегілер бар? мысалдар келтіріңдер.

1. саржан толағайдың əкесі айсұлу анасы 2.толағай батыр болып өсті 3. толағай əкесімен аңшылыққа барды 4.саржан жолбарысты көрді 5.жолбарыс саржанға бас салды 6.əкесінің даусын естіген толағай жолбарыстың құйрығынан ұстап суға лақтырып жіберді 7.жазда қуаңшылық болды 9.толағай қайда жанбыр мол жауады деп сұрады 10.анасы қиыр шетте өткен жастығын еске алып, ешқашан  құрғақшылықты  білмейтін, шөбі шүйгін мекеннің бар екенін айтады, таулары аспан тіреген жер жаннатытарбағатай  жайлы  айтты 11.толағай анасы айтқан тарбағатай тауына келді 12.ол көп жүріп шыңдарын қар басқан асқар тауларды тауып алады, оған биік тоғайлы, құстары сайрап, төбесін бұлт жапқан бір ғана тау ұнайды 13.ол осы тауды құшағына алып, қатты ырғайды да арқасына салып, кері еліне қарай қайтады.

На відміну від інших регіонів Русі, де внаслідок монгольської навали культура переживала занепад, у Галицько-Волинській державі XIII - першої половини XIV ст ігалося її піднесення. Значною мірою цьому сприяли розвиток економіки й розбудова міст, в яких переважно й зосереджувалося культурне життя. У міському житті виразно простежувалася тяглість культурних традицій Руської держави. Водночас виразно виявлялися риси самобутності й оригінальності. При цьому Галицько-Волинська держава залишалася відкритою для культурних запозичень з країн Центрально-Східної Європи.

Самобутність культури Галицько-Волинської держави зумовлювалась особливостями її розвитку.

Початкова освіта в Галичині и на Волині зберігала риси, що сформувалися в попередні часи. Про поширення письменності серед населення свідчать численні знахідки археологами бронзових і кістяних «писал» для письма на воскових табличках у Галичі, Звенигороді, Перемишлі та інших містах. З розбудовою міст, церков і монастирів зростала кількість початкових шкіл. У них навчали читання, письма, церковного співу, інколи іконопису. Учнів виховували в християнській моралі, навчали молитов, основ православної віри. При дворах князів у Галичі, ВолодимиріВолинському, Холмі існували освітні заклади вищого ступеня, в яких, вочевидь, викладалися елементи риторики, філософських і правових знань і основи книгописної майстерності. Зокрема, джерела зберегли для нас відомості про те, що «навчатися святим книгам» віддав свого сина Лаврентія тивун князя Володимира Васильковича Петро.

Високоосвіченою людиною був і сам князь Володимир Василькович. Завдяки йому в Галицько-Волинській державі надзвичайну пошану мала рукописна книга. Книжники-переписувачі здобували освіту в монастирях. Деякі нащадки заможних родин виїжджали на навчання до Візантії та західноєвропейських університетів.

Освіта розвивалася за традиціями, започаткованими в Київській Русі. Новим явищем стало заснування освітніх центрів при дворах князів і здобуття окремими особами вищої освіти за кордоном.