Батьківська хата(починається на "навесні хата оживає"іть ласка! (про василька у творі розповідається)

художник василь береговець жив у просторій міській квартирі, але часто сумував за далекою хатою, в якій народився.

далека батьківська домі нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду. у тій оселі давно живуть чужі люди, які вважають домівку своєю. 

заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. а навесні вона оживала. коли розтавали сніги, зеленими шпичаками найпершими пробивалися півники. викидала зелене пагіння ружа, з-під землі п'явся любисток. весна ніби прагнула прикрасити хатину, щоб людям у ній було веселіше.

  а коли з теплого вирію прилітали ластівки й поселялися в гніздах під стріхою, хата озивалася заливчастим щебетом. бо ж відколи вона стоїть на цьому пагорбі, стільки над нею співають ластівки.

змалку василька обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками рушники. у кутку піч, на печі часто сушилися жито, пшениця, просо. василько любив спати на теплому зерні, особливо після того, як набігається взимку, катаючись по кризі.

усе в тому домі здавалося звичним і рідним. на покуті стіл, застелений скатертиною. над ним фотографії всього роду і намальовані художником картини. у світлиці було тепло й затишно навіть узимку, коли наставали холоди.