Які права мали селяни в 16 столітті на початку 17 століття?

Протягом 15  – першої половини 16  ст. в житті українських селян відбувалися істотні зміни, сутність яких полягала в обмеженні особистої волі, поступовому закріпаченні. за тих часів в україні набирало сили й продовжувало розвиватися велике феодальне землеволодіння –  магнатське.воно зростало за рахунок дарувань великого князя, захоплення пусток, общинних земель.на середину 16  ст. вільних земель общинних земель як і вільних общин майже не залишилось.з другої половини 15  ст. розгорнулося виробництво зерна на продаж у західну європу.шляхта галичини та західної волині починає закладати фільварки.із поширенням фільварків землевласники були зацікавлені в праці селян панському маєткові з«тяглом»  та обмеженні права переходу селян. кількість "непохожих" селян із року в рік збільшується.першим відомим документом, який започаткував закріпачення селян, вважають рішення шляхти галичини 1435  р.  за ним селянин мав право піти від землевласника лише на різдво, сплативши йому великий викуп.на українських землях у великому князівстві литовському почали закріпачувати селян із 1447  р.  згідно з привілеєм казимира іv.закріпачення основної маси селян було стверджено у тогочасних кодексах законів – знаменитихлитовських статутах  (відомо всього три редакції: 1529, 1566 та 1588    вже перший литовський статут, великокнязівські привілеї та польські законодавчі акти, звичаєве право всіляко захищали інтереси землевласників, їхнє правове становище.

ответ:

достаточно очевидно, что киммерийцы — это носители срубной культуры степей эпохи поздней бронзы (1600–1000 гг. до н. э.)

прежде всего, для того чтобы «оторвать» киммерийцев от древних ариев, на границе эпохи бронзы и железного века (то есть на рубеже ii и i тыс. до н. э.) стараются создать — хотя бы на бумаге — некий «разрыв». то есть: жили-были в евразийских степях некие «арии», да потом все куда-то исчезли. киммерийцы, упоминаемые античными источниками, не наследники срубной культуры, но некий «новый» народ, проникший в степи южной россии только в начале железного века (около 1000 г. до н. ни странно, обе. как показывают данные археологии, скифы были ближайшими соседями и родственниками киммерийцев, потомками восточной (волго-уральской) группы той же самой срубной культуры5. движение скифов в причерноморье, о котором свидетельствуют древние , происходило вовсе не из «глубин азии», но всего лишь от берегов волги. следует напомнить, что границей европы и азии в античные времена признавалась река дон…

кроме того, не следует представлять дело так, что скифы, пришедшие от берегов волги и дона к берегам днепра, полностью вытеснили здешних киммерийцев. и те и другие были родственными : их археологические культуры обнаруживают большое сходство, такое, что в самом деле трудно отличить одну от другой. традиции эпохи поздней бронзы (то есть киммерийского времени) сохранялись на дону и в железном веке (в скифское время), что означало и сохранение основного состава населения