Напишіть характеристику образу мирослави із "захар беркут"

Образ мирослави «захар беркут» — оусоблює не лише ніжність і кохання, а й відвагу та мужність. цитатна характеристика мирослави наведена в іншій статті. «захар беркут» образ мирослави мирослава — головна героїня повісті і. франка «захар беркут», дочка боярина тугара вовка. головна героїня закохана в максима беркута. риси характеру мирослави: а) сердечність; б) доброта; в) скромність; г) ніжність, вміння кохати д) порядність; е) вірність. є) вольові риси:   готовність віддати життя за щастя народу і за коханого;   сила волі;   мужність. «захар беркут» характеристика мирослави становище героїні у повісті мирослава — дівчина-русинка, дочка боярина тугара вовка. при народженні втратила матір; виховувала її проста селянка, змалку привчаючи дівчину до всякої роботи. життєві умови, , принципи і прагнення мирослава зростала духовно багатою, незалежною, але зовсім не знала життя, була обмежена у спілкуванні з людьми (тому й не підозрювала про темні справи батька). звідала виховання (навчилася володіти зброєю, бути витривалою). головне для мирослави — бути вірною собі, завжди діяти так, як підказує сумління і серце, тому дівчина виступає проти батька на боці тухольців, стає справжньою патріоткою, має розвинене почуття справедливості. вона не осквернила свого роду, рідної землі, не зрадила, як її батько, а стала на праведний шлях боротьби з ворогом. тип характеру, риси вдачі мирослави у мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн: єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра. смілива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася.  у боротьбі тухольців з монголами дівчина виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, кмітливим воїном. вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, сама бере участь у бою. найяскравіше її основні риси характеру проявляються у конфлікті між батьком-боярином і тухольською громадою. дізнавшись, що батько —зрадник, мирослава відмовляється від нього й переходить на бік тухольської громади. життєва доля мирослави доля мирослави, безумовно, трагічна. дівчина любить батька, прагне врятувати його честь, повернути на шлях єднання з народом, але це їй не вдається. вона не знаходить йому виправдання, бо через нього гинуть сотні невинних людей. мирослава покохала простого хлопця, який в очах її батька був хлопом. близькими їй стали тухольщина та її мешканці. вона намагається врятувати з полону максима, не задумуючись, що буде з нею самою. виступає проти рішення захара беркута розбити ворогів до останнього, вбивши при цьому й сина. «замість батька дала їй доля брата … і мужа …» максим і мирослава отримали благословення від захара беркута.  портрет, зовнішність мирослави портрет змальовано народно-поетичними засобами. її тонкий стан порівнюється з тополею; вона «звинна, як вивірка», «рум’яніється, як рута», в неї «чорні, палкі очі». тухольці, милуючись нею, говорили (характеристика іншими персонажами): «от дівчина! тій не жаль би бути мужем». «дивна дівчина! — думалось йому (максимові) раз по разу, — такої я ще й не видав ніколи! » «дівчино! чародійська появо! — скрикнув він (максим), вдивляючись у неї напів з тривогою, а напів з глибоким поважанням. — хто ти, і хто прислав тебе сюди з такими вістями? бо тепер я бачу, що ти не можеш бути мирослава, дочка тугара вовка. ні, ти, певно, дух того сторожа, котрого звуть опікуном тухлі.» мова героїні багата, пересипана епітетами і порівняннями. у висловлюваннях мирослави любов, поєднана з почуттям власної гідності. ставлення автора до мирослави автор ставиться до своєї героїні з любов’ю і повагою. він зачудований нею, пише, що все в ній зливалося в таку «дивну чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, той довіку не міг забути її лиця, її ходи, її голосу».

Шхуна "Пілігрим" полює на китів. Але на шхуні є й пасажири: це дружина хазяїна "Пілігрима" з п'ятирічним сином Джеком. Вони пливуть до Америки, щоб побачитися там з містером Уелдоном — чоловіком та батьком. З ними кузен Бенедикт — його цікавить тільки ентомологія (наука про комах).

Мандрівники зустріли в морі покинуте судно, де були живі істоти: собака Динго та п'ятірка негрів. Величезний негр Геркулес став добрим другом усім, особливо маленькому Джеку.

Під час полювання на кита гине шлюпка з капітаном та командою. Юнга Дик Сенд бере на себе керування судном. Розумний хлопець упорався б, але судовий кок Негоро зіпсував компас. Цей кок дуже підозрілий. Ось і собака, який потоваришував з усіма, на Негоро гарчить та гавкає.

Нарешті дісталися берега. Мандрівники гадають, що вони у Південній Америці. Негоро каже, що він знайомий з цим континентом. Ось дістануться вони якогось міста, зв'яжуться з містером Уелдоном, і він усіх урятує. Та трапляються дивні речі. Рослинність не американська, малий Джек ніяк не може побачити обіцяного колібрі, кузен Бенедикт радіє, що побачив африканську комаху в Америці. Раптом усі побачили жирафів — але ж на американському континенті цих тварин нема.

Компанія зустрічає шляхетного на вигляд пана на ім'я Герріс. Він каже, що вони опинилися у Болівії. За є усіх до своєї гасієнди (садиби), де всі можуть перепочити та діждатися звістки від чоловіка місіс Уелдон. Це була пастка. Герріс та Негоро у змові. І континент — зовсім не Америка. Це — Африка!

Герріс та Негоро піклуються тільки про гроші. Вони злодії. Негрів продають у рабство. Втекти вдалося тільки Геркулесу. Герріс змушує місіс Уелдон написати листа чоловіку. Вони з Негоро заманили жінку з сином, щоб узяти чималий викуп. Вірна дружина боїться, що її чоловіка теж заманять у пастку й будуть вимагати чогось зовсім неймовірного.

Жінку з сином та кузена поселили серед негритянських дикунів.

Кузена Бенедикта відпускають блукати без охорони, бо вважають чоловіком не сповна розуму.

Ентомолог справді бачить тільки своїх комах. Раптом якась дужа рука схопила його та кудись потягла. Зникнення кузена змусило посилити охорону матері та сина.

В африканському селищі відбулося велике свято. На таких святах усі чекають на прихід лісового духа — чаклуна "мганга". Він зазвичай з'являється весь розписаний дивними фарбами, у чудернацькому вбранні. І ось він з'явився! Це був велетень. Танцював, підскакував, волав несамовито, підкидаючи списа, та обрав собі дві жертви: місіс Уелдон і її сина.

Ніхто не посмів опиратися йому. Він звалив жертви собі не плече та зник у хащі. Жінка знепритомніла. Джек гамселив чудовисько маленькими кулачками.

Виявилося, що той, хто вкрав Бенедикта та місіс Уелдон з сином, був зовсім не чаклун, а добрий Геркулес, вдячний за свій порятунок на морі. Вдалося чорношкірому велетню врятувати й Дика Сенда. Маленька група пробирається до моря, щоб сісти на якийсь корабель. Випадково вони зустрічають Негоро. Дик та Геркулес не встигають нічого зробити: Динго кидається на підступного кока та перегризає йому горлянку.

На жаль, перед смертю негідник встиг встромити у вірного собаку кинджал, і пес загинув. З'ясувалося, що колись Негоро заради грошей убив першого хазяїна Динго — Сема Вернона.

Нарешті всім, хто врятувався, пощастило дістатися до Америки. Дик став місіс Уелдон за старшого сина, Геркулес — за вірного друга. А негрів, що було продані у рабство, згодом знайшов та викупив містер Уелдон.

На честь повернення мандрівників було влаштовано бенкет. Перший тост був за Дика Сенда — п'ятнадцятирічного капітана!