Коломийку будьласка ,на будьяку тему)

болить мене головонька, як вечір настане,прийди, прийди, мій миленький  — може, перестане.

ой не спали чорні очі, не спали, не спали,бо сиділи на порозі, милого чекали.

ой я би ся не здрімала, хоч би засвітало,якби прийшло солов'ятко та й защебетало.

я калину гну в долину, а калина вгору,коли ж я ся, мій миленький, з тобов наговорю

гей якби я була знала, що прийде микула,я би була із всіх стільців порошок іздула.

гей якби я була знала, що прийде михайло,я би була кучерики зачесала файно.

ой який ти, мій миленький, ти ладний на вродута як ясний місяченько зійде на погоду.

я гадала, молоденька, що то вже зоріло,а то ж мого миленького личенько яріло.

я гадала, молоденька, що сонечко сходить,а то милий, чорнобривий, по городі ходить.

ой дощ іде, роса паде на білу березу,а я своєму миленькому сорочку мережу.

я до тебе козака, ти до мене польки,приїдь, приїдь, мій миленький, зварю ті фасольки.

ом місяцю-перекрою, не світи нікому,тільки мому миленькому, як іде додому.

ніхто такий не файненький, та як мій миленький,ой як іде через село, як сосна, тоненький.

ой чи ти, вдовин сину, у меду кувався,що ти мені, вдовин сину, дуже сподобався?

ой того я хлопця люблю, ото моя душка,що червона китаєчка коло капелюшка.

ой гайові горішеньки, гайові, гайові,ой то мі ся очка івасьові.

ой кувала зозуленька та й на конюшині,в тебе, милий, очка сиві, а у мене сині.

Кожна пісня моя —віку мого день.і. франкопоетична творчість івана франка відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатством художніх засобів. серед поетичних збірок найвідомішими є "з вершин і низин", "зів'яле листя", "мій ізмарагд", "із днів журби".цілою епохою в українській літературі стала збірка "з вершин і низин", що посіла найпочесніше в нашій літературі місце — поруч "кобзаря".провідний мотив цієї поетичної книги — полум'яний заклик до боротьби проти несправедливого суспільного устрою: не ридать, а здобувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі. такими словами звертається поет до сучасників у програмному вірші збірки — "гімн". зранене неволею народу поетове серце обливається кров'ю і на папері виливає свій сум. але сум — то ще не розпач. франко залишається оптимістом