Сочинение на тему как строят корабли

Дослідники по крихтах збирали відомості про прийоми, якими користувалися античні суднобудівники. ці технології формувалися і удосконалювалися протягом століть, перетворившись на особливе мистецтво. досвід накопичувався поколіннями майстрів і передавався послідовникам. саме так були виведені головні принципи мореплавства і закладені основи гідродинаміки судів.2традиційна технологія побудови корабля, що застосовувалася в давнину, знайома кожному сучасному судомоделістов. перший етап зведення античного судна - будівництво каркасу або скелета, що включав в себе кіль, штевень, стрингери і шпангоути. таку жорстку конструкцію згодом обшивали дошками, корпусу певні обводи. цей спосіб будівництва суден є дуже природним і в своїх основних рисах зберігся до теперішнього часу.3але хитромудрі суднобудівники давнину пішли ще далі. сучасні археологічні знахідки свідчать, що античні майстри нерідко міняли порядок виконання технологічних операцій. іноді спочатку виготовляли обшивку, натягуючи її шар за шаром на заздалегідь приготовані шаблони, відповідні майбутнім шпангоутам. потім ці ребра послідовно вставлялися в корпус двома або трьома ярусами. подібна технологія давала можливість швидко ставити будівництво кораблів на потік.4потокове виробництво суден вимагало відповідної організації. є свідчення того, що в місцях будівництва кораблів були спеціальні ангари, де зберігалися заготовки та вже виконані вузли судів. там же при необхідності відбувалася і повна збірка всієї конструкції.5у джерелах зустрічаються вказівки на те, що часто зібрані на подібних верфях кораблі розбиралися і перевозилися на великі відстані, де знову збиралися і спускалися на воду. така організація виробничого процесу дозволяла швидко і з мінімальними витратами сил і засобів запускати в експлуатацію цілі військові флотилії.

велика людина знає ціну маленької монети.    сіцілійське прислів'я

ми завжди маємо в кишені жменьку різних монеток. кишеньковий метал – так називають  іноді металеві гроші. історія монет сягає 27 століть. перші з них, викарбувані з міді, а пізніше – із золота,    були виготовлені у стародавньому китаї. там їх виливали не круглими, а у вигляді різних невеликих предметів.

монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у греції. виготовленням монет займалася держава. монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). справа виготовлення монет була відносно простою. спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.

слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.   

одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. на мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко.    тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.

карбування монет було державною справою. випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.

у 1792 році при розкопках у києві була знайдена перша давньоруська монета. це була срібна монета часів князя ярослава мудрого, яка так і називалася – «срібник».

тепер монети виробляють із  різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.

монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. але пам*ятаймо: золота вистачить на всіх, але любов дістанеться лише найсміливішим!