Люди просто кратко о крылове на 2-3 минутки

Иван андреевич крылов - известный баснописец и журналист. родился в 1769 году 3 февраля. место рождения москва. в семье армейского офицера. в 1777 молодой крылов пробует себя в поприще. также у него получается писать басни,и он перевёл более 50 басен с разных 1789 году иван андреевич издает журнал "почта духов". всё получается и он развивается дальше. в 1792 году и.а.крылов уходит в отставку и издает при этом новый журнал. и последнее в 1809 году у ивана андреевича крылова вышла первая книга !

Ждучи на грища і забави,  в звіринці своїм величаво  король франціск сидів;   тіснились вельможі при троні,  а кругом, на високім і  барвистий вінок процвів.  король дав знак рукою —  і з ґрат сторожкою стопою  виходить лев;   але не лунає рев:   пустелі друг  зором німим обводить круг  арени —  і випростав з позіхом члени,  і гривою стряс густою,  і ліг самотою.  і знову владар маше рукою —  на знак царський  тигр жаський  з клітки рине тісної  скоком потужним;   лева він бачить і виє,  напружує шию,  кола страшні вибиває хвостом  і лиже рот язиком;   і кроком несміло-пружним  лева обходить він  і, волі невольний син,  повнить арену риком  хрипким і диким. —  погас його рев луною,  і осторонь хижий ліг.  і знову владар маше рукою —  і зіво дверей вивертає їх:   двох леопардів прудких;   в буянні мужнього палу  тигра вони напали;   той лапою б’є їх тяжкою,  і вже підводиться лев;   його могутній рев  прогримів — і став спокій;   і, не давши волі злобі рвучкій,  люті лягли по короткім бою.  нової жде битви вельможне гроно.  і раптом упала з   рукавичка красної   між хижаками.  і мовить лицарю юна  кунігунда, глузлива красуня:   “щодня, щогодини, лицарю мій,  присягаєтесь ви в любові своїй —  принести рукавичку прошу я вас! ”  і лицар делорж поспішає і враз  збігає наниз безстрашно,  і кроком твердим  ступає між звіром тим,  і бере рукавичку відважно.  і, повні подиву й жаху німого,  лицарі й глядять на нього,  а він, спокійний, назад іде —  і гомін безмежний навколо росте  на честь його перемоги.  кунігунда героя очима вітає —  той погляд щастя йому обіцяє —  але, зійшовши під крики бучні,  він рукавичку в лице їй кинув:   “подяки, , не треба мені! ” —  сказав і її покинув.