Мини сочинение про пословицу: "делу время, потехе час".заранее )

Устное народное творчество — древнейший вид искусства. огромное место в нем занимают пословицы, поговорки и присказки. это народная мудрость, проходящая красной нитью через века и дошедшая до наших дней. предки хотели передать свои знания, опыт и навыки нам, пришедшим в этот мир совсем недавно. они увековечили в народном творчестве свои принципы и взгляды на жизнь. рассмотрим пословицу “делу время, потехе час” учит нас ценить жизнь, и быстрый бег времени использовать с умом. как часто мы необдуманно тратим свое время на незначительную ерунду, думая, что впереди его неизмеримо много. вырастаем беззаботными оболтусами, которым нужна постоянная поддержка родителей. а сами-то мы когда успеем побыть их опорой и радостью? вот эта пословица и напоминает нам, что не нужно расходовать драгоценное время детства и юности, отпущенное человеку на учебу и взросление и на изучение богатого наследия предыдущих поколений, на ерунду и безделье. каждый день нужно учиться чему-то полезному и нужному в своей дальнейшей жизни, получать новую информацию и навыки. но в юности хочется развлекаться, смотреть фильмы, общаться в интернете и слушать музыку. на это тоже будет хватать времени, если научиться его использовать рационально. чем усерднее ты работаешь, тем веселее отдыхать. вечный праздник, в который можно по неосторожности превратить свою жизнь, когда-нибудь надоест. учеба тоже может стать для тебя удовольствием, когда сможешь осознать ее необходимость и пользу. а народная мудрость “делу время, потехе час” тебе в этом.

Объяснение:

Відомо, що Сапфо жила в 600 році до нашої ери. Народилася вона, за одними відомостями, в місті Мітільов, а інші джерела стверджують, що місцем її народження було невелике Лесбоське місто Ерес. Поетеса належала до аристократичного знатного роду. Батька звали Скамандронімом, а мати Клеідою. Дівчинка з малих років була оточена багатством і розкішшю. Коли їй виповнилося 6 років, помер її батько. Тому мати віддала доньку в школу гетер. Тут дівчат навчали танців і поетичної творчості. Ще в шкільні роки вона створила багато гімнів, епітафій, од, елегій, застільних і святкових пісень. На Лесбосі в 595 році до нашої ери почалися хвилювання і виступи проти багатих аристократів і Піттака, місцевого тирана. У свої 17 років вона зі своїми трьома братами біжить в Сицилію. У вигнанні вони провели 15 років. Повернувшись в 580 році до нашої ери на рідний острів, у неї зав’язався роман з поетом Алкеєм. Це були скоріше платонічні відносини, їм так і не вдалося зблизитися. Дуже скоро Алкей залишає острів Лесбос, а сама Сапфо несподівано для всіх виходить заміж за багатого Керк. Через рік у пари народилася дочка, яку поетеса назвала на честь своєї матері. Але Сапфо не встигла насолодитися материнством і своєю сім’єю: її чоловік та донька померли практично одночасно. Тому вона вирішила присвятити своє життя тільки поезії.