Значення української пісні в житті людини

Українська пісня — це найкраща, приємна, милозвучна, частина  народної історії, яка розкриває життя народу.  пісня така ж давня, як і мова. о. потебня вона є нас  все життя. з нею працюють, відпочивають, заміж і відправляють на війну… з піснею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті генії нації. пісня! в ній найповніше виявилась душа народу. народна пісня! кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. минають віки, змінюються покоління, а вона залишається, через усі поневіряння проносить свої чари, свою нев’янучу молодість.   доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. багато з них переслідувалися, їх забороняли. але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. так було, наприклад, з гімном п. чубинського «ще не вмерла україна». влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. сьогодні гімн «ще не вмерла україна» став державним гімном незалежної україни. багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. у них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на сил природи. народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає: ой, спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде да принесе три квіточки: ой первую зросливою, а другую сонливую, а третю щасливую… з ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість. у всі часи пісня на україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. а як бадьоро і дзвінко зазвучала стрілецька пісня: гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою: попереду ідуть старші отамани, хто має охоту, хай іде з нами або: як повіє буйнесенький вітер з широких степів, то прославить по всій україні січових стрільців! а ми тую стрілецьку славу збережемо, а ми нашу славну україну, гей, гей, розвеселемо! нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє слово і йде з ним у майбутнє. саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі.

Может что от сюда возьмешь: проблема духовности, духовного человека – одна из вечных проблем и мировой . главной для себя ее считал а.п. чехов. в своем рассказе «ионыч» он показал нам псевдодуховных людей. это семья туркиных, самая «культурная» семья города, куда попал молодой доктор старцев. мать семейства, вера иосифовна, писала романы, в которых затрагивала проблему народа, актуальную для интеллигенции конца 19 века. но эти романы были бездарны, а темы, описываемые в них, нисколько не волновали героиню.          дочь туркиных, котик, мнила себя великой пианисткой, хотя играла плохо, трудно, через усилия. она занималась искусством не ради искусства, а ради славы, успеха, карьеры, которые ей могла принести игра на фортепиано. глава семейства развлекал гостей шутками, которые слышал еще в молодости. все это говорит о мнимой духовности этих людей. а также о бездуховности города, в котором семья туркиных считалась эталоном, примером для подражания и восхищения.          бездуховен и сам старцев, постепенно из перспективного молодого человека превращающийся в пошлого стяжателя ионыча.          духовность и бездуховность – основная проблема всего творчества л.н. толстого. в его произведениях мы находим галерею героев, наполненных духовной жаждой, стремлением к духовному развитию. такова наташа ростова – одна из главных героинь романа-эпопеи «война и мир». эта девушка не задумывалась о своем развитии, не изучала гипотезы и теории, не «мудрствовала лукаво». она жила, руководствуясь своим внутренним нравственным законом, своей врожденной духовностью.          конечно, наташа совершала много ошибок, на ее пути было много соблазнов. но вечное стремление к «доброте, красоте и правде» спасало ее, выводило на правильный путь. в итоге ростова нашла себя, свое счастье. но, я уверен, путь ее духовного развития на этом не закончился.          духовность – важнейшая категория для оценки человека. вокруг нее существует множество проблем, вопросов, споров. и однозначного ответа нет и не может быть…