Чьи влияния испытывали западные, восточные и южные славянские племена ?

Восемнадцатое столетие перевело назревшие противоречия во внутри- и внешнеполитическом положении османской империи в фазу всеобъемлющего структурного кризиса. его содержанием был чрезвычайно медленный и крайне болезненный переход турецкого государства к новым формам социально- и политической организации, а внешний контекст составляло окончательное втягивание турции в хитросплетения восточного вопроса.   полный развал системы тимариотского землевладения в xviii в. имел ряд разнообразных и значительных последствий для болгарских земель. превращение тимаров в наследственные поместья - чифтлики - к ухудшению положения крестьян в наиболее плодородных районах. с другой стороны, к концу столетия немалая часть земельных владений, в особенности на севере страны и в предгорьях, фактически осталась без хозяев-спахий и перешла в наследственное пользование крестьян-держателей. но положение последних вряд ли было существенно лучше, чем у многочисленных издольщиков, обрабатывавших турецкие чифтлики. произвол фискальных и административных органов, откупщиков, местной знати - аянов и многочисленных банд деклассированных мусульман лишал их львиной доли произведенной продукции. в то же время в xviii в. укрепляется слой зажиточного болгарского крестьянства - чорбаджиев, богатевшего за счет торговли скотом со стамбулом, фессалониками, и другими крупными европейской турции и ростовщических операций среди собственных земляков. xviii в. характеризовался заметными изменениями в жизни болгарских городов, куда стекались массы обездоленных и пострадавших от османских усобиц и произвола селян. развитие ремесла и торговли в болгарском городе продолжалось и в это время, но с середины столетия все более заметно начинает ощущаться конкуренция западных товаров, широкую дорогу которым на открывали капитуляции. главную же угрозу для развития городов несла растущая нестабильность самого османского государства, в особенности его северных провинций. в этих сложных условиях торгово-ремесленное население болгарских городов демонстрировало исключительную предприимчивость и активность. болгарские ремесленники вытесняли из сферы ремесленного производства мусульман и не испытывали особенной конкуренции иностранных товаров, сосредоточиваясь на обработке местного сельскохозяйственного сырья - льна, кож, шерсти и производя товары специфически типа - например, витые шерстяные шнуры для украшения одежды - гайтаны. эти же товары составляли основное содержание торговли на местных рынках и ярмарках, чья роль в xviii в. заметно возрастала. общественно-политический кризис в болгарских землях достиг своего пика в конце xviii в., когда после двух поражений в -турецких войнах, завершившихся договорами в кючук-кайнарджи (1774 г.) и в яссах (1791 османское правительство провело реформы по установлению “нового” военно-политического порядка. реорганизация селимом iii тимариотского войска и янычарского корпуса (1793 попытки реформировать систему провинциального были встречены в штыки военными, чиновниками и знатью в центре и на периферии империи. достигли грандиозных масштабов бесчинства банд т.н. кирджалиев, грабивших болгарское население, фактически вышли из подчинения центральной власти целые области северной болгарии. так, в 1792-1807 гг. в северо-западной болгарии существовало не подчинявшееся султану владение османского военачальника пазванд-оглу с центром в видине. в борьбе с сепаратизмом провинциальной знати султанское правительство пыталось опереться на поддержку болгарского чорбаджийства. в конце xviii - начале xix вв. болгарам было разрешено создавать вооруженные отряды для обороны от кирджалиев во главе с местными старейшинами. но и сепаратисты стремились привлечь на свою сторону болгар, раздавая им оружие и подталкивая их к сопротивлению властям. хотя в болгарии эти действия не к столь значительным и резким последствиям, как в соседней сербии, они несомненно способствовали росту социально-политической активности болгар.

французька революція – окрім іншого, дала французькому суспільству декларацію прав людини і громадянина (1789 основні ідеї, викладені в революційному законодавстві, мали місце в девізі французької революції "свобода, рівність, братерство" (що все ще є девізом франції). страсне прагнення до свободи та рівності, з мотивоване філософами xviii століття, надихнуло зміни, що відбулися.

систему, яка називалася феодальною, хоча вона мало пов'язана з феодалізмом середньовіччя, ненавиділи селяни та буржуазія за розподіл привілеїв, особливо тих, що звільняли дворян і духовенство від оподаткування. ці привілеї були скасовані на початку революції. революціонери відлякували організовані групи будь-якого роду, оскільки вважалося, що лише один орган повинен існувати над громадянами – держава. внаслідок цього гільдії, які вимагали обов'язкового членства і регулювали кожну професію, були придушені, і була встановлена свобода торгівлі. старі університети були розпущені; в тому ж дусі, власність римсько-католицької церкви була секуляризованою, а священики та єпископи були державними службовцями.

сімейні відносини були глибоко трансформовані відповідно до принципів свободи та рівності. шлюб був організований просто як цивільний акт; розлучення було дозволено; батьківський авторитет був обмежений; і згода батьків не потрібна для шлюбу дітей у віці старше 21 року. короткий експеримент проводився з "сімейними ", яким було дозволено скасувати рішення батьківства, і дружина була оголошена рівною її чоловікові.

революційного періоду послідовні уряди були налаштовані на консолідацію правових змін у наборі кодексів. проекти були зроблені, але часу чи авторитету не вистачало, і вони не були прийняті, поки громадянське суспільство не було реставроване під наполеоном.

цивільний кодекс наполеона (1804 р.) був організований як серія коротких статей, оскільки передбачалося, по-перше, що законодавці не могли передбачити всі обставини, які можуть виникнути в житті, і, по-друге, що лише лаконічність могла б зробити код достатньо гнучким, щоб адаптувати старі принципи до нових обставин . загальні правила, що містяться в кодексі, з тих пір застосовуються до конкретних обставин без особливих труднощів. мета кодексу полягала не стільки в створенні нових законів, скільки на повторення існуючих законів, що підлягають вибору, коли революційні акти змінювалися від попередніх і коли колишні закони відрізнялися один від одного.