Не великий твір (6-8 речень) опис художнього стилю про будь-яке місто або село

київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. я люблю київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.

я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції арсенальна та йти в бік парку вічної слави вулицею лаврською. будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. по обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. звідусіль чути музику та людські розмови. у цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля верховної ради, далі печерська лавра та чудовий вид на дніпро та лівобережжя.

парк вічної слави пологими доріжками збігає до самого дніпра. восени він золотаво-зелений. у парку багато красивих дерев, кущів та полян, є вічний вогонь та стела на честь загиблих у другій світовій війні. багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. вони роздивляються широкі мости через дніпро – міст метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст патона. а на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.

та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею лаврською. вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.