Твір роздум на морально етичну тему за сюжетами та образами священих книг людства

священні книги народів світу тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.

веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. веди зрозуміти духовну культуру індії та багатьох народів азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. саме слово «веда» означає «священне знання».

у ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.

у грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. віруючі сприймають біблію як єдиний текст святого письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.

історія створення тексту біблії — це історія духовних пошуків людства. назви двох частин біблії, старий і новий заповіти, пов’язані у християнстві з ученням про ісуса христа і відбивають складний розвиток християнської ідеї. саме слово «заповіт» виникло під час перекладу біблії з давньоєврейської мови на грецьку. в оригіналі слово, яке переклали як «заповіт», ближче за значенням до слів «договір», «угода» або «союз». і в основі іудаїзму — положення про «угоду»» між богом і людиною, «народом божим»: люди приймають заповіді бога і чинять на землі його волю, а бог за це охороняє і «рятує» людей. поступово «угода» між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. але в старому заповіті міститься вказівка, що бог укладе «новий договір» із людьми. «новий союз» мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри бога до людей і людей до бога.

авеста — священна книга зороастризму. основна ідея цієї релігії — залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і пітьми, життя і смерті. згідно з релігією зороастризму людина у цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. авеста написана однією з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому найменували ту мову за назвою пам’ятки — «авестійською». авеста складається з кількох частин. найбільш давня з них — «гати» — зібрання молитов. автором цих текстів вважають засновника давньоіранської релігії заратуштрі (або зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). в усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки.

коран — священна книга мусульман. мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій.

виникнення ісламу появою священної книги — корана, який, відповідно до мусульманського вчення, послав людям аллах через ангела гавриїла у формі одкровення пророку мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам.

коран — це збірка проповідей мухаммеда, звернутих до язичників, які ще не прийняли ісламу. складається коран зі 114 розділів (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. у корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків біблії та євангелія. у корані зустрічаються імена і ноя, авраама і йосипа, мойсея та ісуса христа. але сам мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.