Напишите коротенькое стихотворение про осень.

если на деревьях

листья пожелтели ,

если в край далёкий 

птицы улетели ,

если небо хмурое ,

если дождик льется ,

это время года 

осенью зовётся 

(м. ходякова )

на мою думку, батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.

по-перше, батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відпові твоїм ментальним особливостям. яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками україни (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); ємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.

по-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку батьківщини. прикладів цього в літературі сила-силенна. чи не найяскравішим серед них є творчість тараса шевченка, зокрема його поезія «і виріс я на чужині…», у якій кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «дніпро та наша славная вкраїна…». глибинним розумінням патріотизму вражають «кам’яний хрест» василя стефаника і «волинь» уласа самчука, поезії олександра олеся та євгена маланюка.

отже, батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.