Висловлювання відомих людей про кайдашеву сім'ю

уважний читач розумів, що сім’я кайдашів — не типова модель селянської родини, адже викликає закономірний осуд односельців. проте в явищах, як змізерніння людської душі, консерватизм й відсталість селянства, письменник вбачав загрозу для української нації морального і духовного убозтва. тож порушив цю проблему в соціально-побутовій повісті «кайдашева сім’я», прагнучи справити на читачів моралізаторський вилив. написано повість у річищі поетики реалізму. ці прикмети реалізму знайшли своє втілення у творах нечуя-левицького. сучасний літературознавець ростислав міщук наголошував: «письменник у своїх повістях 70—80-х років детально показавши змізерніння особистості, домінування кайдашів, старосвітських батюшок й матушок переважно егоїстичних характерів, відсутність глибоких життєвих ініціатив, котрі б давали широкий простір думкам й почуттям. оце поглинання людини побутом сприйнято було б нечуєм-левицьким як велика загроза людській індивідуальності». у «кайдашевій сім’ї» письменник заговоривши не лише про занепад споконвічно високої ролі батька в українському суспільстві, не лише показавши зло, яку оселилося в людському серці і дало страшні плоди, віктор полтавець. ілюстрації до повісті «кайдашева сім’я»

лише вдався до змалювання контрастних пар літературних героїв, щоб увиразнити типові образи українських селян, а і, попри сатиричність художнього тексту, показавши, слова літературознавця володимира панченка, «людей, котрі не сміються», адже щирого сміху, козацького, ментального, в повісті практично немає: «твір «населений» дуже серйозними, навіть похмурими людьми. лише інколи пробує жартувати лаврін, а мотря і кайдашиха якщо і сміються, то хіба що зі злістю. їм не дуже до сміху, оскільки смердоті — учасники великої родинно-побутової війни, якій немає кінця».

звісно, нечуй-левицький разом із художніми персонажами сміється крізь сльози, адже показує руйнування традиційних підвалин життя українського селянства, моральний занепад й духовну деградацію поневоленого народу.

у творі чітко окреслено місце подій. семигори — не плід творчої уяви, а добро знайомий письменникові населений пункт, адже в дитинстві івась часто гостював у родичів із цого села, знавши багатьох місцевих тіток й дядьків, неодноразово зустрічався із членами сім’ї мазурів, котрі мешкали на кутку солоному біля церкви і прославилися неспокійною вдачею, постійними колотнечами у родині. сім’я мазурів, які по-вуличному звали кайдашами, й стала прототипом сім’ї літературних персонажів у побутово-сатиричній повісті. запозичив із реального життя письменник і злощасний пагорб, на якому часто ламалися вози. навіть прізвище сватів мазурів — заможних довбишів — зберіг, а їхню язикату дочку теж переніс у повість, змалювавши скору на розправу мотрю, та ще і для увиразнення примхливої вдачі наділив її «серцем із перцем».

повість «кайдашева сім’я» не лише соціально-побутова, а і сатирична. як зауважуває літературознавець ніна крутікова, «комічні дії кайдашів, зображені нечуєм-левицьким із теплою, співчутливою посмішкою, аби «зсередини», із самого добро знайомого й близького селянського головне ж для письменника не «сміх зазаради сміху», а вірність життєвій правді. з серії кумедних подій виростає реальна й трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яку потрапило із кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин».

мишко, чоловік, завідуюча дитбудинком, дівчата , хлопці