Описание ганны из рассказа алексея дударава "вечар"

Аляксей дудараў -вечар у гэтым творы мы назірае адмысловае і арганічнае спалучэнне камічнага і трагічнага, смешнага і паважнага. без гумару, смеху, блазнавання гісторыя пра трох пажылых людзей - гастрыта (мікіту), мульціка (васіля), ганну, -што дажываюць свой век у закінутай, "неперспектыўнай" вёсцы, дзе мноства пустых хат з пазабіванымі аканіцамі, магла б ператварыцца ў дыдактычную драму або ў трывіяльную п'есу, у якой тлумачылася б, чаму моладзь пакідае вёску. мастацкі час п'есы скіраваны не толькі ў сучаснасць, а перадусім у мінулае. героі, для якіх настаў вечар жыцця, наноў пераасэнсоўваюць пражытае. вечаровы час -час успамінаў, згадак, падвядзення жыццёвых рахункаў. п'еса "вечар" мае рэтраспекцыі (адступленні ў мінулае) і аналітычную кампазіцыю (вяртанне ў мінулае, каб патлумачыць падзею, учынак, стан рэчаў і г.

Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку.

“Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.