Твір на тему чому народ увічнює імена своїх героїв

“героями не народжуються – ними стають”в час, коли мирне небо захмарюється від обстрілів ворожих градів, коли матері, заливаючись слізьми,  випроваджають синів на неоголошену війну, коли молоді жінки залишаються вдовами, а ще ненароджені діти приречені бути напівсиротами не можливо залишитися осторонь подій, які відбуваються в країні. однак навіть в такий воістину важкий для всіх час, далеко не всіх тягне щось змінити. далеко не кожен готовий внести свою лепту задля оборони своєї землі. але як перебороти страх і сумніви, які терзають душу? як відповісти на питання: а що ти зробив для своєї краї пауза. але ті, хто відстоюють свою батьківщину, риючи окопи, з автоматами в руках таки знайшли в собі сили покинути рідні домівки, дружин і дітей, немічних батьків і і клопоти аби домогтися кращого майбутнього, майбутнього вартого україни – багатостраждальної, але нескореної, гордої. ці люди варті називатися героями. але чи народилися вони з рисами, котрі притаманні героям, що описані у віршах, творах, про які написано безліч книг. ні. вони стали за україну, бо горять безмежною любов’ю до неї, бо готові ціною власного життя захищати її честь і самобутність. вони – справжні сини своєї землі. вони гідні шани, поваги, поклону. вони стали героями, бо розуміли, що ніхто, окрім них, не зможе стати в лави захисників рідного краю. тому, вважаю, що героями не народжуються, ними таки стають люди, котрі готові віддати найцінніше щоб мільйони українців жили спокійним, розміреним, а головне мирним життя.

Жаба, павук, хамелеон. але для цеї більш павук іде.