Характеристика катерины и тихона в сцене "проводы"

Сцена отъезда тихона — одна из важнейших в пьесе и в смысле раскрытия в пей психологии и характеров героев и по ее функции в развитии интриги: с одной стороны, отъезд тихона устраняет непреодолимое внешнее препятствие для встречи с борисом, а с другой — рушатся все надежды катерины найти внутреннюю опору в любви мужа. по глубине и тонкости психологической разработки эта сцена не только первая такая у островского, но и вообще одна из лучших в классической драматургии. в сущности говоря, в этой сцене тихон, отказываясь брать клятву с жены, ведет себя человечно. да и все его отношение к катерине совсем не домостроевское, оно имеет личный, даже гуманный оттенок. ведь это именно он говорит кабанихе в ответ на ее угрозу, что жена не будет его бояться: «да зачем же ей бояться? с меня и того довольно, что она меня любит». по как это пи парадоксально, именно мягкость тихона (сочетающаяся, правда, с общей слабостью характера), в глазах катерины, не столько достоинство, сколько недостаток. он не отвечает ее нравственному идеалу, ее представлениям о том, каким должен быть муж. и действительно он не может ей и защитить ее ни тогда, когда она борется с «грешной страстью», ни после ее публичного покаяния. реакция тихона на «преступление» катерины тоже совершенно не такая, какая диктуется авторитарной моралью в подобной ситуации. она индивидуальная, личная: он «то ласков, то сердится, да пьет все», по словам катерины.

ответ: S

Объяснение:

Середньові́чна літерату́ра — це період в історії світової літератури, що розпочинається приблизно в пізню античність (4—5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340–397), творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про Град Божий», 410–428 роки), переклад Біблії латинською мовою здійснений Єронімом (до 410 року).

Зародження і розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством.

Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12-13 столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії у 14 столітті, у решті країн Західної Європи — у 15 столітті. Цей перехід здійснюється через так звану словесність середньовічного міста, що в естетичному плані має цілком середньовічний характер і переживає свій розквіт у 14-15 та 16 століттях.