Лист другові с описом рідної землі.напишите . нужно

Привіт, володю! отримав твого листа, велике і. володя, я такий радий, що тебе в класі вибрали старостою. від усього серця я тебе вітаю! я теж хочу розповісти про свої успіхи: наш клас по успішності в школі найперший. розповім тобі трохи про наше шкільне життя. наш клас досить дружний, і ми намагаємося завжди придумувати цікаві нові справи. наприклад, в даний час організовуємо ляльковий театр. хлопчаки майструють реквізит, ляльок, а дівчатка шиють лялькам костюми. на новорічному ранку плануємо прем'єру. нам у всіх наших справах є світлана олександрівна, класний керівник.   всі учні нашого класу вчинками і справами намагаються зберегти звання переможця. дорогий володимир, від усієї душі вітаю і тебе, і всіх твоїх близьких з наступаючим святом - новим роком! як ти думаєш провести канікули? напиши мені. і ще: якими справами твій клас може пишатися? до скорого побачення! твій друг сергій. 20 грудня 2012. лист  другу (2-ий варіант) привіт, ілля! на жаль, закінчується літо, а мені хочеться тобі розповісти, як я провів серпень. на початку серпня ми з мамою поїхали до бабусі в село. спочатку я думав, що буду там нудьгувати. комп'ютера немає, розваг немає, що ж там робити? як я помилився! у перший день приїзду мені пощастило познайомитися з сільськими хлопцями і ми з ними пішли до річки. але, коли ми проходили повз ліс, я побачив маленького зайчика, який перебігав доріжку. я перший раз побачив справжнього зайця на волі, а не в зоопарку. біля річки, до якої ми незабаром прийшли, був підігнаний човен. хлопчики навчили мене керувати цим човном. потім ми ловили рибу і варили смачну юшку. крім цього, в селі була велика кількість справ. щодня я вчився чомусь новенькому. а ще я активно своїй бабусі: перевертав і зносив скошене висушене сіно для бичка митьки, копав картоплю. я навіть не міг подумати, що так весело і швидко мине час. іллюша, а як ти провів все літо? напиши мені, я дуже цікавлюся. до скорого побачення. твій щирий друг саша.

Бабуся… тепле слово, яке огортає затишком. в уяві відразу виникає це прекрасне усміхнене обличчя, де кожна зморщечка випромінює любов, доброту і ласку. ці руки, які так часто колисали мене в дитинстві. ті казки, які розповідала бабуся на ніч. а втім, це тоді вони мені здавалися пустими , а зараз я розумію, яким важливим речам навчила мене бабуся кількома простими словами. так, я – бабусина скриня. сюди вона складала свої найдорожчі прикраси: людяність, доброту, повагу. тут і досі лежать, дбайливо згорнуті, її найкрасивіші шати: ніжність, витримка й душевна м’якість. тут зберігаються всі колискові, історії та казки з такою простою, але важливою істиною. ця скринька – частинка моєї душі. та частинка, яку я найбільше оберігаю. не ставлю її в сирість неправди й облуди чи в темінь брехні. не смію мастити її брудом зневаги та образ. це проста дерев’яна скринька, не оздоблена діамантами, перлами чи золотом. але вона має дещо більше – згадку про тепло рідних очей та найважливішу науку в світі – як бути людиною. ти можеш навчитися рахувати, писати й читати, але якщо погребуєш дарами сивої чарівниці й викинеш їх геть, а мене, просту скриньку, натоміть наповниш темрявою омани, - ти так і не навчився бути людиною, гордістю свого сизокрилого, срібного ангела – свої бабусі.