Твір на тему "хто не працює,той не їсть"

людина повинна своєю працею добувати свій хліб.

по-перше, тому, що інкакше це ніби крадіжка. інші працюють, а непрацюючий проїдає та прогулює їх гроші. це несправедливо.

по-друге, коли людина не працює, вона не має можливості розвинутися далі, лінується, починає хворіти або від малорухливого способу життя, або від шкідливих звичок, на які її штовхає безділля.

таким чином, зовсім непрацююча людина шкодить собі і не приносить користі людям. щоб врятувати такого, треба змусити його працювати на користь собі і оточуючим. така робота принесе   радість і самій людині, бо її стануть поважати і цінувати інші.

тому народ і придумав такі "ліки" для ледарів - не годувати їх.їсти захоче, то почне працювати.

Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.

Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.

Приємно купатись у водах Сіверського Дінця, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли село співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни вечеряють після втомливої цілоденної праці на толоці.

Саме звідси в мене природна любов до рідного краю, села, повага до людей.