Зподаними словами побудуй текст на тему "навесні" слова- весна, розтанув, дзвінкі струмочки, розвісили шпаківні, весняні гості. заранее

                                                                                  навесні

ось і прийшла до нас чарівниця ! розтанув сніг.і вже птахи співають веселі пісні.дзвінкі струмочки теж розтанули.діти розвісили шпаківні,щоб у них жили птахи.весняні гості вже повернулися з вирію.

  діти дуже радіють весні!

нарешті після довгої зими прийшла весна. з першими проміннями теплого сонця розтанув сніг. в лісі чути щебет птахів та дзвінікі струмочки. ми з однокласниками розвісили на деревах шпаківні для пташок, які, наче весняні гості повертаються з теплих країв.

  можливо, підійде вам та .

Здавніх часів і у всіх народів найбільшою святістю був хліб. його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і, навпаки, коли він зникав, приходило лихо. і чи не в найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правічні заслуги в долі людства. в зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його тайна і досі здається нам магічною. все у нас від нього, від хліба. а в тім, і ми самі, кожен з нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба. з давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святая святих. хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом сіллю. короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина — теж ішли з хлібом… віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб — черствіють душі.