Міні- твір 5-6 речень створити художній образ

за що люди люблять зиму? звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні рі я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо.

проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. серед них мені більш за все подобаються такі: і ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.

на кожній вітці кожної ялини лежить сніг, ніби домальований пензлем художника, і прозоре повітря має блакитний відтінок. кудись вдаль веде широка розкатана дорога, на якій цілими годинами не видно жодної автівки, жодного подорожнього, а по узбіччях цілі кучугури снігу.  

такий зимовий пейзаж ніби запрошує до подорожі – ставай на лижі та вперед! або сідай у авто та насолоджуйся чарівною природою, бери фотокамеру та збережи цю зимову красу назавжди

Утворі «захар беркут» іван франко розповідає про те, як народ руської землі захищав свою батьківщину від нападу монголо-татар. возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості – ось в чому полягає основна ідея твору. головним героєм повісті є захар беркут. він постає перед читачами справжнім народним героєм, патріотом руської землі. йому було за шістдесят років. він мав сиве, довге  волосся і довгу бороду. захар був сміливим, рішучим і мудрим. у селі він лікував людей. створивши у селі трудову громаду, люди вибрали захара беркута ватажком.  як прожив своє життя беркут? чим заслужив повагу своєї і сусідських громад? відповіддю можуть стати його слова: «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим». громада - ось що було найголовнішим у його житті. бажаючи принести їй користь, ще змолоду задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. повернувся захар зі своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань лікарських, а ще й життєвого досвіду. спостережливість і розум йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від рабства боярського і князівського. талановитий ватажок розвиває зв’язки із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. через це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.  всі його турботи й болі пов'язані з долею громади - долею руської землі. навіть уві сні не полишає його тривога, передчуття близької небезпеки. і коли вона прийшла, захар не розгубився, бо був готовий до неї. велика сила волі, мужність у боротьбі зі страшним ворогом, чесність захара беркута виразно помітні в його вчинках, насамперед рішеннях, які він приймає. готуючи оборону долини, захар беркут орієнтує громаду на те, що їх завдання не лише відбити монголів, а знищити їх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук іншим . він гордий за сина максима, що є йому в нелегкій боротьбі. обидва вони зуміли підняти громаду та підготуватися разом з іншими тухольцями до знищення ворогів.  не одразу прислухались тухольці до слів свого ватажка, не за одну мить зібралися з силами. великих прикрощів завдали вони беркутові, серце якого кипіло проти ворога ще й від думки про втрату сина максима. та перемогли глибока мудрість і розсудливість громади й беркута. цьому сприяла також підмога, що прийшла з верховин та з-за гір, і з нею — усвідомлення власної відповідальності за долю не лише своєї громади, а й сусідів, які з надією дивилися на тухольців.  надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір - важити користь громади і життя свого найменшого сина. як не важко було зробити це, але захар чинить за велінням обов’язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. не згоджується він і на брехню: «беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю».  найвищий злет душі захара беркута — в його повчальних словах до громади, які виявилися пророчими. мудрий старець переконує, що перемога прийшла до тухольців не лише завдяки зброї, вдалому використанню місцевості, а й забезпечена громадським ладом: «згодою і дружністю». то найбільша сила, яку слід пильно берегти, — повчав захар.  у своєму передсмертному слові захар беркут передбачає, що ця біда - не остання. він висловлює надію на кращі часи, коли люди давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.