Марко вовчок інститутка краткий пересказ ( кратко )

Оповідачка розказує про свою долю: не знає вона своїх батька та матері, змалку у неволі. але вона на те не зважає — не можна ж людині весь час журитися. за старої пані дівчата у дворі жили спокійно, не дозволяла вона тільки виходити нікуди, навіть до церкви у неділю. хіба що на велике свято. зате не била, не знущалася, бо була вже стара. кожен день шили дівчата у своїм покої. інколи було зовсім нудно, інколи ж чомусь розвеселяться вони. у старої була онучка, яка вчилася в інституті. через деякий час повідомила панночка, щоб забирали її. почалися приготування. іі нарешті приїхала молода панночка. була вона вродлива, щебетала коло бабусі та все розповідала, як її мучили в інституті. навчилася вона добре тільки музики і французької мови. ііі панночка стала вибирати собі дівчину в прислуги і вибрала оповідачку — устину. дуже бідкалась, що та нічого не вміє. дівчата-кріпачки іли свою подругу. видно було, що не солодко їй доведеться. іv увечері покликали устину до панночки роздягати її. а та вже сердиться, зриває одяг, кричить на дівчину. обізвала її дурною, тому що вона не вміє звивати кіс. v—vi наступного дня прокинулася панночка зранку, ходить скрізь, розглядає та все питає у бабусі, коли ж вони гостей покличуть, бо вона тільки про це і мріяла. почали готуватися, шити молодій одяг, бігали, кроїли. панночка була задоволена. понаїхало багато гостей. всі паничі коло неї так і в’ються, а вона розквітає і говорить з ними ласкаво. vii—xi поступово панночка перевернула все на свій лад. бабусі заборонила плести, бо перед гостями соромно, тому нудилася тепер стара у кутку. дівчат взагалі не милувала. цілий день вони мусили гаптувати, а вона все перевіряла, сердилася навіть, коли йшли обідати. поступово почала їх штурхати, а потім і бити. залишала в спокої тільки тоді, коли приїжджали гості. одного разу так вибила устину за те, що та не могла її заплести, аж дівчина довго хворіла. і пані ще насварилася, захищаючи "бідну" онучку. довго лежала устя, не мала сил встати. а панночка сердиться, що вона ледарює, скаржилася бабусі. викликали дівчину до себе, знову почала її молода хазяйка штурхати, кричати на неї. xii—xvii панночка дізналася, що у місті працює дуже вродливий і гордий полковий лікар. щоб якось заманити його до себе в гості, вдала з себе хвору. так і закохався він у дівчину, та й вона його полюбила. паничі, побачивши таке діло, перестали приїжджати. зате лікар вчащає кожного дня. журиться тільки панночка, що бідний він. аж потім дізналася, що він має хутірець, і дуже зраділа. бабуся пообіцяла лишити їй у спадок свій маєток. заспокоїлася молода. вихваляється перед сусідками, показуючи бабині подарунки наче від молодого, а ним ще попихає при людях. одного дня їх заручили. наїхало багато гостей, вітали молодих. почала панночка готувати свій посаг, а потім і збиратися в дорогу на хутір.

хммммм тут чо то сложноватое крч ты бебил и дрюкаеш