Художній твір на тему "мова-душа народу"

Любов до рідної мови, любов до рідної батьківщини – невіддільні поняття. вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невіддільною від долі української мови. мова – це душа народу. немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів. за часів київської русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. але шлях нашої мови був тернистим. скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів петра першого! у 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що «малороссийского языка» взагалі не існує. з ужитку виганялися рідні до болю слова. російський цар хотів, щоб люди забули, що таке запорозька січ, україна, хіх століття, означене в історії європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. мова вмирала. діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово тараса шевченка. але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. до розряду заборонених потрапили твори івана франка, лесі українки, івана нечуя-левицького, панаса мирного. століття виявилося ще страшнішим. українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. і доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося. сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість. поет схвильовано писав про державну мову україни: вона, як зоря пурпурова,  що сяє з небесних висот.  і там, де звучить рідна мова,  живе український народ. наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом україни.

Шо я роблю для здійснення своєї мрії

Я вважаю, що в житті кожної людини є місце для мрії. Мрія – це така річ, яка змушує людину рухатися вперед, працювати над собою, ставати краще, робити звершення. Я переконана(ий) що в кінцевому підсумку можна досягти своєї мрії. Людина, яка має мрію, насправді виглядає навіть краще, ніж той, хто її не має. По-перше, людина, яка має мрію, в неї горять очі, вона виглядає живою і активною. По-друге, при погляді на неї стає чітко зрозуміло, що ця людина дійсно знає, навіщо живе, і яке у неї призначення на цій Землі. Інколи це я важливо.

Я не є винятком з цього правила, і я теж мрію. Іноді буває так, що я починаю замислюватися про свої мрії, малювати картини власного успіху в своєму розумі. Деколи трапляється так, що це займає надто багато часу, тому що я вже відчуваю, що замріявся і що пора нарешті займатися більш важливими справами на шляху досягнення та реалізації мрії. Варто відзначити, що нічого поганого в тому, що я мрію, насправді немає. Я переконаний, що коли людина мріє, уявляє собі образи свого майбутнього успіху, вона насправді наближає цей успіх до себе, робить його більш вірогідним і досяжним. Саме з цієї причини я настільки активно мрію.

Звичайно, я чудово розумію, що мрії не збудуться самі по собі, необхідно робити щось на шляху до того, щоб вони збулися. Але я знаю, що потрібно для цього робити. Перш за все, треба не тільки мріяти, але і багато працювати. Праця – це основа людського життя, завдяки праці людина істотно відрізняється від тварин, інших істот і тому подібного. Саме праця прикрашає людину, а не сам факт мрії. Праця є прямим шляхом до того, щоб мрія збулася і стала реальністю, а тому, якщо ви мрієте і тільки, знайте, що без праці мріям вашим ніколи не реалізуватися.

Яскравим прикладом є знамениті люди, у яких не вірили інші. Вважали їх мрію пустою та безглуздою. Якщо людина мріє і робе все, щоб дійти, то є надія, що вона виконується.

Можна зробити висновок, що «Кожна мрія тобі дається разом із силами, необхідними для її здійснення. Однак тобі, можливо, доведеться для цього потрудитися», як казав Річард Бах.