Твардовский рассказ танкиста краткое содержание

«рассказ танкиста» создан в 1942 году. оно было написано со слов очевидца – одного из участников танкового болевого сражения. однако создается впечатление, что твардовский лично видел все то, что происходила на пыльной улочке небольшого провинциального городка, который советские войска пытались отбить у фашистов. стихотворение начинается с сожаления о том, что рассказчик не успел узнать имя главного героя повествования – местного мальчишки лет 10-12 из числа тех, кого принято именовать «бедовыми». они – заводилы в любой компании, инициаторы дворовых драк, а также верные солдат. один такой сорванец и подошел к советским танкистам во время боя, чтобы показать, где именно находится огневая позиция противника. «стоит парнишка — мины, пули свищут, и только рубашонка пузырем», — именно так описывает поэт героя своего произведения. солдатам-танкистам не оставалось ничего иного, как взять с собой юного смельчака на броню и, руководствуясь его указаниями, зайти в тыл к противнику. в итоге, как вспоминает очевидец тех далеких событий, «эту пушку, заодно с расчетом, мы вмяли в рыхлый, жирный чернозем». солдаты своего и, словно взрослому, ему руку. но вот имени мальчишки никто спросить не догадался, о чем участники тех событий искренне сожалеют. «из тысяч лиц узнал бы я мальчишку», — отмечает танкист, которому, по сути, этот сорванец спас жизнь. однако солдат понимает, что таких юных героев можно было встретить в каждом городе. и именно детям войны, которые защищали свою родину наравне со взрослыми, твардовский посвятил это волнующее стихотворение с элементами публицистики.

Объяснение:

Чимало оповідань і романів Роберта Шеклі побудовані на основі випробування, коли герої опиняються в екстремальних обставинах, потрапляють на інші планети, стикаються з незвичайними явищами. У такий іб митець, як і Рей Бредбері, намагається зазирнути в духовний світ особистості. Роберта Шеклі цікавлять не тільки фізичні, а передовсім моральні й розумові здібності людини, що дадуть їй змогу вийти на діалог з різними цивілізаціями, а також не загубитися в космічному просторі. Про це, зокрема, йдеться в оповіданні «Запах думок» (1968), у якому створено яскравий образ людини майбутнього. Торуючи шлях у міжгалактичному вимірі, герой не схиляється перед обставинами, а долає їх силою своєї думки. Він утілює могутність інтелекту людини майбутнього, в який завжди вірив письменник.

У творі Роберта Шеклі утверджується сила людського розуму і вміння керувати своїми думками, що рятує життя героєві. Щоб розкрити процес мисленнєвої діяльності, письменник вдається до різних типів оповіді – від першої особи (від імені Ліроя Кліві) і від третьої особи (від імені автора).