Кратко содержание киплинг рикки- тикки- тави

Рикки-тикки-тави — молодой мангуст, главный герой рассказа. во время наводнения потоком воды его уносит от родителей. очнувшись, он оказывается в саду дома, где живёт семья . защитив их сына тедди от ядовитой змейки караит (ленточный крайт) , рикки-тикки-тави сразу же становится их другом. он исследует дом и сад, знакомится с их обитателями: птицей-портным дарзи и его женой, гигантской белозубкой чучундрой — и сталкивается с кобрами нагом и нагайной. рикки-тикки-тави выясняет, что кобры хотят убить живущих в доме людей. он вступает в поединок сначала с нагом, а потом с нагайной и уничтожает их невылупившихся детёнышей, чтобы спасти своих друзей и тедди. взяв в зубы последнее яйцо, мангуст прибежал к нагайне и тем отвлек её внимание от мальчика. змея просила зверька отдать ей змеёныша. но рикки напал на неё и победил в решительной схватке.

Объяснение:Формування вулиці розпочалося на поч. ХІХ ст. після ліквідації Чернігівської фортеці та перетворення Чернігова на губернський центр. До того про існування будь-яких магістралей на території сучасної вулиці повідомляє опис 1766 р., складений Мусієм Бочком, де подається наступна інформація:У 1805 р. місту був наданий новий план регулярної забудови, за яким передбачалося прокладання вулиці вздовж колишнього північного валу фортеці. Планувалося, що з південного боку вулиці з'явиться Міський бульвар, тож забудова тут була визначена лише одностороння.

У кінці ХІХ ст. вулицю було названо Бульварною, а в 1911 р., у зв'язку з візитом до міста імператора Миколи II, перейменовано на Царську — нею імператор добирався до будинку цивільного губернатора на обід.

Після встановлення у місті радянської влади вулицю у 1919 р. назвали на честь німецького економіста та протагоніста робітничого руху Карла Маркса.

У 2001 р. магістралі було повернуто історичну назву Преображенської.

Початкові номери вулиці — будівлі XI–XVII ст., що становлять основні об'єкти Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній Преображенський собор (за назвою якого найменовано вулицю; нині — діючий храм УПЦ (МП)), Борисоглібський собор та Чернігівський колегіум (експозиційні площі та дирекція заповідника).

На поч. ХІХ ст. зводиться будівля для Чернігівської губернської креслярні.[1] Споруда була пошкоджена під час Німецько-радянської війни, проте відновлена у 1950-х з надбудовою додаткового поверху. Нині тут розміщуються один із департаментів Чернігівської ОДА та редакція газети «Чернігівські відомості».

Наразі, крім будівлі креслярні, збереглась лише одна споруда, що становила дореволюційну забудову північного боку вулиці — будівля Парафіяльної школи (кін. XVIII ст.) на розі з Гончою, де знаходились свого часу Ланкастерське чоловіче училище (1847), Чернігівська громадська бібліотека та музей Чернігівської Губернської вченої архівної комісії.[2] У 1918 р. тут розміщувався штаб Єврейського червоногвардійського загону під командуванням Н. Івельмана та А. Гутмана.

У 1884 р. було створено Гімназичну площу, яка своєю північною стороною впиралася у вул. Преображенську. 20 березня 1895 р. М. Зюковим тут біля будівлі Чернігівського Губернського Дворянського зібрання було встановлено електричний ліхтар на 1200 свічок.

30 серпня 1897 р. на Міському бульварі було урочисто відкрито та освячено два перші пам'ятники в історії Чернігова: погруддя імператорів Олександра ІІ та Олександра ІІІ, виготовлені майстернею художнього лиття «Morand» в Санкт-Петербурзі скульптором М. Поповим за проєктом академіка Р. Марфельда. Після революційних подій 1917 р. пам'ятники було демонтовано. На постамент від знятого погруддя імператора Олександра ІІ у 1921 р. було встановлено погруддя В. Леніна, виготовлене з бетону скульптором Г. Неродою — це був перший післяреволюційний пам'ятник у Чернігові.

18 травня 1926 р. вийшла постанова РНК УРСР про створення архітектурно-історичного заповідника для збереження пам'яток Чернігова. На виконання постанови архітектором О. Касьяновим було розроблено проєкт перепланування Міського бульвару в рамках вулиці Карла Маркса для потреб новоствореного Міського парку та музейного містечка.

У 1926–1941 та 1946–1967 рр. на початку вулиці на території Міського парку стояв пам'ятник В. Леніну, а 1928 р. на постамент від знятого погруддя імператора Олександра ІІІ було встановлене погруддя М. Фрунзе (під час війни зруйноване, відновлене 1947 р. за проєктом А. Карнабіди. Демонтоване 14 жовтня 2014 р)

Наприкінці 1930-х рр. на розі з сучасним просп. Миру за проєктом інженера І. Ковальова було зведено багатоквартирний чотириповерховий Будинок вчителів у дещо ускладненому стилі конструктивізм. Під час війни споруда постраждала, проте була відновлена з деякими перебудовами.

У роки Німецько-радянської війни 90% забудови вулиці з північного боку було знищено. Сучасна забудова — результат повоєнного відновлення міста.

21 серпня 2009 р. біля будівлі Чернігівського колегіуму було відкрито пам'ятник гетьману Івану Мазепі (скульптор Г. Єршов), а 2 жовтня 2012 р. біля Борисоглібського собору — пам'ятник князю Ігору Ольговичу (скульптор К. Саркісов)[6]. 22 вересня 2017 року в рамках проєкту «Легенди, міфи та історія Чернігова в скульптурах» на перехресті вулиць Преображенської та Музейної було встановлено скульптурну інсталяцію «Чернігів – місто легенд» або так званий «клубочок», який на думку авторів символізує багату історію міста