Уста говорять він навіки згинув аналіз вірша

рік написання:     1901 

тема: згадки про втрачене кохання, страждання поетеси. 

ідея: по при смерть, любов все таки залишаеться жити у серці. 

головна думка:   а серце каже: «ні, він не покинув! ».

жанр: інтимна лірика.

художні засоби:

епітети:   струна якась тремтяча,  любая розмова,  важкі, ворожії сновиддя.

метафори:   серце каже,  поцілунок на устах озветься,  безодні мрій таємні,  душу опановують примари,  голос твій бринить, співа з журбою,  сон мені склепить вії.

порівняння: тремтить-бринить, немов сльоза гаряча.

риторичні

запитання:   ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

оклики:   «тебе нема, але я все з тобою! ».

епіфора: «я тут, я завжди тут, я все з тобою! ». 

символи: квіти - уособлення коханняⓐ. 

зорові образи: степ; жита; сонце; ; чорногузслухові образи: бджола тріпоче крилом; слово; сміх; нерви дзвенять; степ дзвонить косами.