Позначте рядок, у якому всі слова утворено префіксально-суфіксальним способом׃ а. читач, відродження, прегарний, безлюдний; б. безкрилий, премудрий, відчинити, гравюра; в. безлюдний, по-вашому, перевищити, бездоганний; г. паличка, предобрий, завзятий, стінний

Варіант в) безлюдний, по-вашому, перевищити, бездоганний.

Кожна людина за своєю природою індивідуальна, своєрідна, неповторна. в кожного з нас своє призначення, мета, завдання. іван багряний в своєму романі "сад гетсиманський” пише такі слова: " людина – це найвеличніша з усіх істот. людина – це найпідліша з усіх істот. людина – це найнещасніша з усіх істот. як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом. та найдивнішим є те що всі ці три рубрики сходяться в одній людині.” так, справді, з цим варто погодитися. людина – найвеличніше творіння, завдяки своїм безмежним можливостям, своїй творчій натурі, розумовим якостям. людина – найпідліша істота, тому що знає смак підступу, помсти, поразки. людина – найбільш нещасна з усіх істот, тому що має багато, та не може отримати все. ми живемо колективі, займаємося певною діяльністю, отримуємо і втрачаємо те що для нас важливе. кожного дня по-новому пізнаємо цей світ, людей, що знаходяться поряд, знову і знову знімаємо фільм за власним сюжетом. недарма говорив шекспір: " весь світ – театр, а люди в ньому — актори." різні життєві ситуації розподіляють нам свої ролі. сьогодні ти на вершині слави, завтра – покинутий всіма чи можливо стоїш і спостерігаєш поряд, та це не так важливо, адже кожна чергова роль, кожна наступна репліка і змінена маска є тобі зіграти цю роль наймайстерніше, відчути всі тонкощі життя і залишитися в кінцевому результаті переможцем. в наших руках безмежні можливості для того, щоб бути кращим, питання лише в тому: чи використовуємо ми це? людина істота талановита, та часто губить свій талант через інші, непотрібні речі, ві його на потім. людина – унікальна за своєю природою та не завжди може розкрити своє істинне "я", відчути свою неповторність. людина геніальна, та часто недооцінює своїї можливості і залишається наодинці з своїми думками, задумами та істинами. як важливо, не зважаючи на всі насмішки долі та різноманітні життєві ситуації залишитися людиною з власними переконаннями і благородними, високими намірами. низько чи підносячи голову надто високо, не забувати про інших, кому зараз набагато важче, хто духовно вищий від нас: у будь-якій ситуації знаходити щось позитивне і не опускати рики від відчаю; бачити прекрасне у кожному промінчику, листочку, кожному дні нашого життя і бути щасливим від того, що ти людина, людина з великої літери. "людина доти й людина, допоки не втратила здатність бачити крім потворностей життя і його красу. той, хто бачить це, може не так мучитиме себе, гірко питаючись, хто я і навіщо, звідки і ”( о. гончар " собор") усі люди різні: веселі і життєрадісні, підступні і спокійні, добрі і відкриті, горді і злі, індивідуальні … вони такі, якими робить їх це суспільство, кожен з нас творить його по-своєму, творить себе і тих, хто його оточує. всі ми неповторні, яскраві особистості. бути людиною насправді звучить гордо. кожен з нас сам визначає місце і роль в цьому суспільстві своїми вчинками, поведінкою та навіть думками. ми повинні бачити в кожній людині яскраву особистість і починати потрібно безперечно з себе. неможливо змінити весь світ чи запобігти тому, що повинно статися, можливо змінити відношення інших до себе, викликаючи повагу і захоплення, бути гідною людиною і розуміти, що саме це твоя найвища цінність. підвести підсумок хотілося б прекрасними рядками вірша великого українського поета василя симоненка: