Потрібен жіночий монолог с п'єси,але щоб він був не зі шкільної програми,і

Марко кропивницький"доки сонце зійде, роса очі виїсть" цитата: о к с а н а. (не слуха її). ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого коліна; що ваш отець був простий міщанин і вас вчив на мідні гроші. чого ж тепер ви так пишаєтесь? що ж це таке я плещу? чи воно ж до речі? я не ти зовсім хотіла (подумала). що ж таке я хотіла? хіба те, що ваш син любив мене, що вашого сина і я   минулося? справді минулося? а я наважилась було у однім слові вимовити перед вами усю мою душу, усю мою хотіла сказати таке слово, у котрім ви побачили б, як у дзеркалі, всі мої муки, всі рани мого «мертвого з гроба не » і ви так спокійно і тоді б сказали цюприказку, коли б побачили у труні свого єдиного а я вже лежу у труні! а моє серце — його серце, моя душа — його душа, моє життя — його життя. він померзадля мене, і я вже наполовину і все ж таки ані іскорки жалю у ваших пані я кохала вашого у його коханні я кохала увесь мир божий.він був моєю думкою, моєю молитвою, моїм світом. одняли його у одняли недушогуби, а люди з янгольською ох, страшно ж мені, серцемоє, чи є ти в грудях, чи нема? я не чую   вам жаль ха-ха-ха! не треба, не треба мені вашогожалю! ні, ні, я вас зоби-дила, я вас простіть я сама незнаю, що скажіть, промовте ще раз: «мені жаль тебе! » ха-ха-ха! «меніжаль тебе! » вмирай, сліпніть, очі глухніть, мої вуха! це не материна

Лонгрен подарил ассоль веру в сказку и надежду, что эта сказка сбудется.