Доведіть що твір гер переможений новела

Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем. спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «шнель, бидлото, шнель! » вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся , як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м'язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці лейпцига. коли протала земля, фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам'ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: « кі гут». а коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці. уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав фрідріх і гиркав охоронець. місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау». у фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. і ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок. під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров'ю. охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною. фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували. одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову. —      бидлото, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка. коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба. осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. була велика і кошлата, не квітка, а півсоня-ха. я одяглася, вискочила на подвір'я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпну-ла. поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв'язаний нами минуло півстоліття. за цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. якось син вирішив повісити на стіні поличку. стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. у рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували: —      ви не знаєте, де наш   теорія літератури. новела художній твір любові пономаренко «гер переможений» розповідає про подію, отже, належить до епічного жанру. ти, мабуть, помітив, що це оповідання невелике за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладена життєва людська трагедія. невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням називається новелою (з латин. — новий). специфічними ознаками новели є лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. як правило, героями новел є особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини. автор зосереджує увагу на зображенні внутрішнього світу героя, його переживань і настроїв. сюжет новели — простий, динамічний, містить елемент несподіванки. пригадай оповідання богдана лепкого «цвіт щастя»: воно невелике, розповідає про подію, яка стала переломною в житті героя. тут передано внутрішні переживання й настрій хлопчика, а наприкінці автором подано несподівану розв'язку. отже, цей твір також є новелою (хоча названо його було оповіданням, бо термін новела тоді ще ти не знав). новела як літературний жанр з'явилася в xiv-xv ст., а в україні набула поширення наприкінці xix ст.

«маруся» григорій квітка-основ’яненко історія написання джерела для написання повісті «маруся» • дійсність українського села хvііі — початку хіх ст. • народна творчість: українські , ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. історія створення повісті «маруся» повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «малоросійських повістей…». вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей квітки. «маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. надто хвилювався григорій федорович за долю своєї «марусі», як її сприйме читач? чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «современник», вона і в росії користувалася великою популярністю.