Потрібні прислів'я і приказки про вовка. завдання з книги українська література о.м авраменко 5 клас с 279 завдання 2 з хатиною.

Вовк вовчого м'яма не їсть, диявол проти диявола не свідчить!   прислів'я григорій сковорода

Аби вовк ситий і баран цілий.дружній череді вовк не страшний.вовка за вухо не втримати.вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.вовка ноги годують.вовка пастухом не ставлять.вовка боятися — в ліс не йти.вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.вовк змінює шкуру, але не  свою натуру.вовк линяє, а вдачі не міняє.вовка в плуг, а він глядить у луг.вовк в овечій шкурі.бере вовк і лічені вівці.вовк лисиці не рідня, та повадка одна.вовк вовчу думку має.вовк старіє, але не добріє.

Одним із центральних образів твору є полковник шрам, «по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду - старий козарлюга». отримав він ці шрами вздовж і впоперек у боях із хмельницьким проти ляхів, де ніхто краще його не ставав до бою, за що козаки й прозвали його шрамом. найвірніший однодумець сомка, справжній патріот україни, воїн, козак, одночасно піп і полковник, для нього мірилом власних і чужих вчинків є інтереси україни, за долю якої він уболіває всім серцем. без плачу й жалю прощався із мертвим тілом сина, що його сім раз наскрізь було пробито кулями, але гірко плакав, що «вкраїна розідрана надвоє, проте усім байдуже! ». і лише віра в те, що не одного його турбує майбутнє рідного краю, може звеселити його. таким він виховав і сина. «орел, а не козак! » - говорить про нього василь невольник. а батько полковник шрам, почувши таке про сина, роздумує: «нехай лучче поляже од шаблі і од кулі, аби за добре діло, за цілість україни, що ось розідрали надвоє». диву даєшся, коли читаєш такі роздуми.  перш за все для нього - козацька честь, гідність, а потім уже батьківська любов. це людина цільна, мужньої і суворої вдачі, але майже зовсім позбавлена душевної теплоти і сердечності. лише його ліричні роздуми про київ, який «велика слава не раз осіяла і великі злигодні… з усіх батьків збирались» - щирі, пересипані пестливими словами, лагідністю, ніжністю. і знову козацьке серце просило битв за рідну землю, знову воно рвалося у бій за україну, об’єднану, вільну, щасливу! за її майбутнє, за майбутнє українського народу і віддає полковник шрам своє життя, не врадивши нічого лихої української долі. хоч же і полягли головами славні козаки, лицарі запорізькі, хочь і вмерли лютою смертю, але не вмерла, не полягла їх слава. і буде їх слава вічна поміж земляками, поміж літописами, поміж усіма розумними головами».