Написать сочинение на тему я и мои маленькие друзья

Вариант№1 мой маленький друг! мой маленький друг- это хомячек, его зовут зюзя, ему 1 год, жевет он в клетке, я каждый день беру его на руки и играю с ним. он замечательный! это мой лучший друг. когда наступает лето мы с ним гуляем на улице, он бегает по травке и кушает клевер. каждый год мы едем все семьей в деревню, конечно же вместе с зюзей. ему там нравится. 1 раз в месец я его мою, он любит это ! я надеюсь, что он проживет долго и !   только замени на какое-то своё животное.  вариант№2  на день рождения родители подарили мне котёнка. это был маленький пушистый комочек,  поэтому  я назвала его пушок. с первого дня мы с ним подружились. я заворачивала его в платочек и укладывала спать как куклу.  он был послушным и любил так спать. мы даже не заметили, как этот комочек превратился в большого пушистого кота. мне с ним интересно играть в догонялки. сначала я его догоняю, и потом он бегает за мной  по всем комнатам. он не любит, когда я долго делаю уроки. пушок меня царапает за ноги. это значит, он хочет играть со мной. когда я прихожу из школы, он  встречает меня у двери и ласково мяукает. я не представляю жизни без своего маленького друга!

Лист до жінки і знов на хвилях пам’яті строкатої, я поринаю в ті бурхливі дні схвильовано ви ходите кімнатою, бросаючи в лице різкі слова мені ви кажети, що час нам розлучатись, що вимучило вас моє шальне життя, що треба вам ділами опікатись -, мені ж котись вниз, без вороття. кохана! слухайте – та ви хіба кохали, не знали ви, що в юрбищі людськім, я був, мов кінь, якого загоняли, затягуючи зашморгом паски. не знали, що в суцільному диму, у побуті, розкиданому штормом, з того і мучусь я, що вже не йму, до чого рок подій, нас горне? лицем в лице лиця не розрізнить, велике бачиться на відстані. коли кипить морська блакить, то кораблю не дотягти до пристані. земля – наш корабель, та раптом хтось його спрямовує безжально в суцільну прірву бурь і гроз, знущаючись над ним брутально. і хто тоді на палубі в цей чпс не падав, не блював, не матюгався, тих небагато серед нас, хто непохитним залишався. тоді і я під дикий шум, хоча і знаючи роботу, спустивсь у корабельний трюм, щоб не дивитись на блювоту. той трюм шинком російським був, де я, над склянкою схилився - де я близьких своїх забув, а сам, мов тріска, загубився. кохана, так! я мучив вас, у вас були в очах нудьга і втома від того, що я напоказ себе витрачував свідомо. та ви не знали, що в суцільному диму, у побуті, розкиданому штормом, з того і мучусь я, що вже не йму, до чого рок подій нас горне. …літа минули, інший в мене вік, думки і відчуття всі інші, не бунтівник - порядний чоловік, керманича в своїм шаную вірші. сьогодні я під впливом почуттів згадав усе, дразливе і вагоме, і вам розповісти схотів, про те нове, що вам ще невідомо. кохана! знайте, радісно мені, бо я уник падіння з кручі, і у радянській стороні із радістю в її порині бучу.. я став не той, що був тоді була б тепер безхмарна доля ваша. під прапором труда в щасливі дні готовий йти хоч до ламанша. простіть мене, простіть… я знаю ви не та - з поважним чоловіком  шлюб ваш плідний, вам непотрібна наша суєта і я вам анітрохи непотрібний. живіть, вам затишно під зіркою надій і захистом нової сені, з вітанням – ви у пам'яті моїй, знайомий ваш, сергій єсенін.