Твір-роздум "тільки в праці живе людина"

Доки живе людина на світі доти вона має працювати. бо тільки праця дає суть життя на землі. тільки добра праця дає користь тобі і людям які оточують тебе.якби люди не працювали ми б так і нічого не досягли у світі.тому тільки працьовита людина гідна життя на землі,тому що праця це життя.

Мова є найбільшим, найціннішим надбанням як людського суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. за мови люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і нащадкам. немає і не може бути мови без суспільства, а суспільства без мови. мова є характерною ознакою сучасної нації. коли мова перестає виконувати свою головну функцію - бути засобом спілкування і мислення, вона стає мертвою, не розвивається і не вдосконалюється. розвиток мови тісно пов'язаний з розвитком суспільства. як живий орга? ізм, вона часом зазнає змін, під впливом історичних, економічних та політичних умов. відмирають одні слова, а замість них виникають нові, старіють іноді морфологічні і синтаксичні конструкції, поступаючись перед новими, що більше відпові вимогам часу. понад з тисячі мов є у світі, але для кожного народу, кожної нації, найближчою і найдорожчою є його рідна мова. рідною мовою української нації є українська мова. поняття рідної мови - невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичних почуттів, гордості за свій народ; вона є виявом його національної культури. мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. піклування про рідну мову, любов і повага до неї має бути в центрі уваги кожної нації. українська мова формувалась на основі середньонаддніпрянських говорів, як і раніше від інших, і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. українська мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. вона й нині є важливим засобом її відродження. багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. в. сухомлинський так характеризує українську мову: "надзвичайна мова наша є таємницею. в ній всі тони і всі переходи звуків від твердих до найніжні дивуєшся дорогоцінністю мови нашої: в ній, що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перли". українська мова постійно розвивається і збагачується. людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці. мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності, висловлювання, багатства словника, досконалого володіння уміннями поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови. тому й найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, виразність. отже, щоб говорити правильно, треба добре знати всі розділи української мови. точніше називається таке мовлення, в якому повністю відпові своїм значенням і смислу висловленої думки. найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору. найбільше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. відомо, що у мові більше багатозначних слів, ніж однозначних. мова - це наша ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості. це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної організації. мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. в мові наша стара і нова культура, ознака нашого національного визначення. мова - це не простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. в такому разі мова - це найяскравіший вираз нашої психіки, ще найперша сторожа в нашого психічного і поки живе мова, житиме народ як національність. не стане мови - не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом.