Нужно написать твір на тему чи легко жити у світі магії? дуже треба на одну споловиной стр

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою. читаєш ці рядки т. г. шевченка, і тебе огортає сум і якась невловима туга. так могла написати лише людина, яка зазнала багато горя й страждань у житті. наділений поетичним талантом, тарас григорович виливав свої по­чуття та найпотаємніші думки на папір. зокрема гіркі спогади про своє безрадісне дитинство він змалював у вірші “якби ви знали, паничі…”: …в тім гаю, у тій хатині, у раю, я бачив пекло… там неволя, робота тяжкая, ніколи і не . що може бути гіршим для людини, а тим більше для маленької дитини, ніж почувати себе в рідній батьківській хаті “мов у пеклі”, мучитися й не бачити майбутнього? згадує поет і про тяжке життя матері та батька, яких “нужда та праця” на панщині передчасно звели в могилу; згадує братів, яких віддали в москалі, і сестер-“голубок”, доля яких — усе життя прожити в наймах аж до самої смерті. саме ці дитячі спогади викликають у нього біль і співчуття, коли він бачить “малого хлопчика в селі”, який ніколи не побачить “святої воленьки”. і це шевченка жа­хає й обурює. а особливо обурює його лицемірство панів, їх знущання над кріпаками. саме вони, ці “добрі люди”, у раю “пекло розвели”: …з братами тихо живемо, лани братами оремо і їх сльозами поливаєм. читаєш ці слова й дякуєш богові за те, що живеш у родині, де є і тато, і мама, що не поневіряєшся серед чужих людей, живеш на волі й не знаєш, що таке кріпацтво, найми та голод. і тому дуже хочеться, щоб страшне минуле, у якому жив поет, ніколи не повернулося, щоб і надалі життя наше було щасливим, мирним і вільним.

Мілка

Объяснение:

Мілка працювала в цирку. Там вони і познайомилися.